А сотню вже зустріли небеса... Летіли легко, хоч Майдан ридав. І з кров*ю перемішана сльоза...А батько сина ще не відпускав. Й заплакав Бог , побачивши загін, спереду-сотник, молодий, вродливий. І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній- сивий-сивий! І рани їхні вже їм не болять. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло. Як крила ангела, злітаючи назад, небесна сотня в вирій полетіла..ВІЧНА ВАМ ПАМЬЯТЬ ГЕРОЯМ УКРАЇНИ