Який знайти компроміс, якщо: 
- керівник ринку не вгледить за кожним продавцем, и вибіркові перевірки ефективні не більше, аніж на час самої перевірки, штрафи ж порушникам- це новий поштовх до наступних порушень; залапали на обмані- гнати геть з торгівлі одразу- як у шоферці відбирати права; 
- все, що реалізується торгівлею, насправді вже коштує, як мінімум, удвічі дорожче, аніж насправді; 
- в які економічні умови поставлена сама торгівля: за все- сплати (комунальні, податкові, охоронні, перевізницькі збори, ПДВ, зарплати- з усього вираховують, ще й треба меценатствувати хоч трохи, хоча б для вигляду); 
- плинність кадрів у торгівлі- це вакханалія власників, чи наймитів?; 
- можливість перебирати наймитами- абсолютно незаперечний факт дійства їхніх власників: люди, схоже, також стали товаром, тому час запровадити відповідальність за кадрові фіглярства працедавців, як за торгівлю людьми (робочий час- безрозмірний, оплата- нефіксована ніякими документами і т.п.).Якщо так є- то чому так? Що це: абсолютна відсутність внутрішньої культури, чи увійдена в смак безкарність грошолюбів, котрі раптом поробилися паничами й паничками? І, звичайно ж, - "групи підтримки" у кабінетах посадових осіб, котрі першими мали б реагувати на порушення; зрештою, реагують, інколи й не дуже офіційно, але- чітко, тому що чудово знають, що в умовах десятків тисяч законів не діє жоден з них- навіть на 50 відсотків.