Не вмирайте, хлопчики, не треба! 
На землі цій праведно живіть. 
Рано вашим душам йти до неба — 
По травичці росяній ходіть. 
Сонечку ранковому радійте,  
Квітам навесні і солов'ям. 
Умирати, хлопчики, не смійте. 
Треба жити, треба жити вам! 
Треба поле хлібом засівати 
І приводити цю землю до пуття... 
Вас не для війни ростила мати,  
Вас родила мати для життя. 
Але ворог йде на ниви рідні — 
Любий край наш топче чобітьми. 
Гаснуть душі, наче зорі срібні,  
І свічки запалюємо ми. 
Душу біль пече, душа благає: 
Війни ці зухвалі припиніть! 
В нас весна так квітами палає,  
Закликає в цьому світі жить... 
Котяться з очей сльозинки дрібні,  
Перед образом вклякаєм ми... 
Хлопчики, ви дуже нам потрібні. 
Ми гордитись хочемо дітьми 
І онуків рідних пригортати 
Зустрічати радо з гарних снів... 
Пісню колискову їм співати. 
І живими бачити синів. 
Не вмирайте, хлопчики, не треба,  
В мирі на Землі святій живіть. 
В мріях чистих ви летіть до неба,  
Сійте хліб і діточок ростіть. 
/ Н. Красоткіна,  
 
Вічна пам"ять, тобі, хлопчику... Сили рідним пережити це страшне горе...