Коли ми ходимо своїми ногами- це Бог носить нас на руках. Коли душа наша ридає над вже пам"яттю незнайомих людей- залишається твердо сподіватися на те, що непродажними будемо, не дешевими, а- справжніми. Щоб всім, хто довкола кожного, і кожному- у всіх, кохалася Україна. Так нас є багато, і так нас мало у порівнянні зі світом, що втрата когось одного- це лише біль земний, скроплений не тільки сльозами з очей, а й нинішнім дощем з небес. Ми всі колись зустрінемось там, у потойбіччі. Але пам"ятаймо одні про одних тут- на землі. Допоки світу і всесвіту, допоки очам недосяжні горизонти буття, бо однаково всеперемагаючою є вічність, тому що вічним є час. І у Царстві, і над Царством, але під одними для всіх поколінь Небесами! Спочивай, Душе- така юна втрата незабутня!