Прочитав я цю писанину і знову мені соромно за нас дрогобичан! Коли ми вже замість того щоб поливати один одного брудом, скиглити і нарікати почнемо робити щось добре для нашого міста. Я, як і Іван, також грішник, проте кожного дня щиро дякую Богу за дар життя. Я живу надією повернутись до дому, щоб жити мирним життям, але мені робиться моторошно від думки, що я знову побачу дома. Схаменіться, прошу вас будьте людьми! Візьміться за розум і робіть щось добре!