Коли у людини стається біда, то вона насамперед шукає підтримки. Якщо ж вона звертається до лікарів, то шукає не лише підтримки, а й професійної майстерності та компетентності. В онкологічному відділенні нашої лікарні для мене таким лікарем з великої літери став Стойка Іван Теодорович. Це не тільки добра, чуйна, розумна, ввічлива людина, а й прекрасний спеціаліст, котрий оперує "золотими руками", надає фахову післяопераційну допомогу. Лікує добрим словом і щирою підтримкою. Та і про всіх лікарів та медсестр, з якими мене зіткнула доля в цій лікарні, я можу сказати тільки хороше.  
Уже не перший рік чую про закриття цієї лікарні. Чому, панове чиновники, ви думаєте, що закриваючи лікарні, садочки, школи ви багато економите? А про людей ви думаєте? Людям з такими хворобами так потрібна підтримка близьких, а не кожний буде мати змогу їхати в інше місто (нехай навіть Стебник). Ви би краще допомогли з ремонтом приміщення (для себе ви кошти знаходите), ось би люди вам подякували, а не закривати у великому місті лікарню, яка на жаль, стала такою необхідною багатьом людям. Краще надати допомогу, ніж обрубати сук, на якому (не дай Бог) можете і ви опинитися.