Пан Михайло, у будь-якій сфері діяльності людини можна навести чимало прикладів у стилі "безвісний самородок, якій здивував світ", але ж розмова тут не про психологічні кліше людського сприйняття та інші забобони, а про те, що якщо щось робиться із спробою змінити ситуацію, то хотілось би, щоб воно робилося не абиким та абияк. Щоб змині були с позначкою "плюс", а не навпаки. І все.  
 
Я насправді є набайдужою, хоча не живу у Дрогобичі вже понад двадцять років і не є громадянкою України. Тому мені не вдасться побувати на слуханнях, але власне Вас, пане Михайло, я хочу попросити туди піти. Бо мені здається, що Ви є тою адекватною людиною, яка може об*єднати людей і яку люди послухають.  
 
В свою чергу можу Вас запевнити, що за останні 15 років мені вдалося змінити (в Західній Українї) конкретні речі накраще набагато ефективніше, ніж у ті часи, коли я жила в країні. Бо тепер у мене можливостей для цього значно більше, ніж колись. Я займаюсь тим, що шукаю в Європі інвесторів, які не бояться вкладаті свої гроші в економіку України і сприяю тому, щоб ці інвестори були захищені підтримкою міжнародних фінансових фондів або / та місцевих муніципалітетів, це забеспечує найвищий шанс втілити певній проект на практиці у найкоротший час. Це те, що можу робити і роблю я. На створення громадських організацій у мене не має часу, даруйте.  
 
А Дрогобичу насправді потрібні небайдужі люди, не диванні герої, а ті, як один із коментувавших - пан "Дружиннік"- мають ініціативу і готові заради неї говорити не словами, а вчинками. І потрохи, як Ви, пан Михайло, відчувати, що відповідальність несе кожен з нас, не тільки за те, що він чинить, але і за те, що іноді відводить очі і вдає, що його хата скраю.  
 
Було би непогано, щоб ця тема про долю сміттєкомбината висвітлювалася сайтом і надальше - адже для тих, хто не живе у місті це майже єдина можливість "бути в темі".