Для пана Добрянського така манера спілкуватися є типовою. Прочитайте коментар п. Лариси. І суть моєї статті - місто повинно знати своїх "героїв, а не базарна розмова інтелігентної особи із відтінком помсти. Він, навпаки. повинен бути зацікавлений у тому, щоб у газеті з"являлися цікаві дописи, піднімався рейтинг часопису. А там згодом - підписувачів побільшало. І НЕ МОЯ ВИНА, ЩО "ГЗ" ледь животіє. Не я повинна проводити кампанію по підпису часопису , навіть в стінах мого закладу. І уважно прочитайте статтю: п. Добрянський НЕ ПРАГНУВ залагодити конфлікт, він не усвідомив свого брутального тону по відношенню до свого візаві. А з претензіями про цю розмову я одразу звернулася до п. Мацана. Але він на той час не був налаштований на робочі моменти, так як тільки перший день був на роботі і його турбувала хвора рука після перелому. І у мене немає більше бажання приносити свої дописи у "ГЗ". На жаль