У газеті "Галицька Зоря" без жодних проблем публкували не одну статтю Ольги Сеник (варто набрати у пошуку її прізвище). Було опубліковано й матеріал про концерт, присвячений Героям Майдану і всім, хто загинув за свободу України (хоч дописувачка "Лариса" це спростовує) - див. "ГЗ" від 8 травня 2015р. - "Молитва за чисті душі, що злетіли в небо". Газета - таке ж підприємство, як і всі інші, її колектив теж працює, щоб отримувати зарплату. Тим більше, коли прийнято Закон про початок роздержавлення друкованих ЗМІ. Зауважте, пані Сеник не просили заплатити за публікацію статті, а лише порадили передплатити газету їй особисто, чи музучилищу, яке вона представляє. Бо статті (ще й великого обсягу! ) викладачі і студенти музучилища в "ГЗ" друкують регулярно, а ста гривень на передплату знайти не можуть. Потім ходять і питають, чи вийшла їхня стаття, а чи не залишився часом у вас примірник газети?