Тема Другої світової війни ще довго буде драстичною. Оцінки її різними політичними силами, державами і народами є часто протилежні. Кожен має свою правду. Україні, як молодій самостійні державі треба виробити свою оцінку, своє бачення подій які точились на її території. Необхідно зняти товсті нашарування комуністичної ідеології, показати проблеми визвольного руху, і з цих різнокольорових шматочків скласти мозаїку під назвою недавня українська історія. Кожен має своє бачення цих подій — комуністи і ветерани Великої Вітчизняної — одне, “Свобода” - інше, журналіст Власюк — своє. І це їх право. Вважаю не вірним будь-чиє бачення називати маразматичним. Воно може не співпадати з думкою іншої особи, але якщо воно не несе образ, не порушує законодавство, таке бачення має право на існування. Так як має право бути публічно висловленою інша думка. У всіх висловлюваннях про воєнні події на Дрогобиччині треба шукати зернята правди. Треба зрозуміти тих солдат Червоної Армії, які воювали “За Родину, за Сталина” в умовах терору і тоталітарної держави, і в пам'яті яких залишилось тільки героїчне, і повністю забулось все погане що пов'язувалось з радянською владою. А як бути з вояками УПА, яких НКВД і військові формування безжалісно нищили? Це ж вони спричинились до того, що ми маємо блакитно-жовте знамено, тризуб, як герб, і Україну, як державу. Тому слід, відділити комуністичну ідеологію від подвигу того простого солдата який пішки пройшов всю Європу і повернувся до своєї родини. Треба віддати шану тим тим хто не дожив до кінця війни. Як і треба впорядкувати могили простих німецьких солдат, яких фашистська влада кинула в цю м'ясорубку і відновити єврейський цвинтар з якого забрали гранітні плити для вічного вогню. А приклад треба брати з Героїв УПА, шанувати національні традиції, поступово, наполегливо пояснювати сходу України і Росії, що у війні була третя сторона, яка не служила окупантам, а захищала свою землю, і для нас вони є героями.  
Повернімось до святкування 65 річниці визволення Дрогобича від фашизму. Це чистої води ідеологія, підтвердженням цього є участь КПУ і першого секретаря Львівського обкому Олександра Калинюка. Я розумію участь Гука в урочистих заходах 9 травня — це державне свято і він як посадова особа місцевого самоврядування зобов'язаний брати участь в обумовлених законом заходах. День входження Червоної Армії в Дрогобич мав би стати для влади нагодою згадати живих ветеранів, яким сьогодні далеко за вісімдесят, впорядкувати могили всіх загиблих у війні, не залежно до якого війська вони належали. Міській раді треба було організувати свої заходи пам'яті воєнним подіям у Дрогобичі, а не брати участь у заходах комуністів. Такими на мою думку, мали би бути дії міського голови як державного чиновника, і як члена Конгресу Українських Націоналістів. Тому немає нічого дивного, що “Свобода” на цю політичну акцію провела свою. Дивно, що цього не зрозумів мер, який в цей час стояв під червоним прапором разом з лідером комуністів.