Звертаюся до тих, що говорять про чиюсь заздрість, до тих, хто як малі діти тішаться ще одним (на останнім) торговим комплексом, до тих, що говорять про нові робочі місця.  
Так от, заздрості ніякої; якби замість торгового центру та будувалось підприємство, що виробляє продукцію, тоді б говорили про нові робочі місця. А так нема чим тішитись. Привезти і перепродавати готовий товар -- це не та рушійна сила, що піднімає економіку. Тих продавців на кожному кроці , тільки ось купувати особливо нема кому.  
Дуже гарно написав дописувач "воскреснути до Життя! ". Разом з порізаними деревами щезає душа , матеріальне верховенствує над духовним. І не говоріть , що торговий комплекс прикрасить місто. Це все є груда каменю і металу. І в цьому житті воно не має ніякої цінності. Невеличкий землетрус чи повінь , і нема нічого.  
Шкода , але людина через свою жадібність і ненаситність зрозуміє справжні цінності життя тільки тоді, коли втрачає здоров*я і до неї приходить дама з косою і каже:"Я прийшла по тебе! ". І уже ніяким багатством не відкупишся. Прикладів життєвих багато.  
Якраз оця територія могла бути молочним ринком, ідеальне місце, яке б задовільнило всі сторони. А то скоро будемо їсти сметану із загущувача і синтетичним білилом, молоко із порошка , зелень з пестицидами і т. п. А потім дивуємось, чому так зросла кількість бездітних шлюбів, чому діти народжуються хворими, чому помолоділа смертність населення. Відповідь проста - бо їмо і п*ємо невідомо що.  
 
Моє бачення ситуації: територію віддати під молочний ринок , це і буде реальною альтернативою , про яку говорив пан Білоган.