Перше чую про продаш солевиварочного заводу. в постанові кабміну я не бачив . щоб його попонували на продаж , хоча може я прогледів це рішення. Підприємство насамім ділі унікальне тим що прайює вже сім століть. технологія проста та давня випарити воду получиш сіль. В такому стані завод як зараз це позор всім хто при владі. Відбудувати завод не має складнощів , але реалізація продукції дуже складна по собівартості ціна солі дуже висока з порівнянням солі Артемсолі. дійсно в вісімдесятих роках був розробленни пла завод-музей де входили дві старинні церкви ісам завод, Завод музей мав випускати сувенірну сіль майже в такій кількості як зараз випускає це чудо. Про тереторію вона мала бути облаштована для автобусів і розважальних місць. Все уперлость в ціну одного мільіона рублів. Ми б мали на сьогодня турисичну меку на заході україни, прощо можна тільки мріяти. Продати можна тільки людині якв вболіває за честь міста, і людині яка знає все про це виробництво в досконалості , ділітанту там не має що робити. Добувати ропу можна в кількості не білше чим 50 м3 на добу інакше будуть іти провали , що не бажано для міста. От із цієї ропи можна виварити15. тон солі а де її реалізувати по такій ціні, тому правелне рішення частину ропи. продавати на ринку. Моя мрія побудови завду-музею. так що вперед громадо міста Дрогобич, спасем герб міста.