Найголовніше - діти мають самі співати, а не пасивно водити кола під чужий спів чи музику, (яка іноді зашкалює таким рівнем децибел, що "садить" слух). Це буде співучасть у творчості і матиме справжній позитивний та емоційний вплив. Це добре знають психологи. А підготувати дітей і молодь можуть вчителі та родина. Думаю, майже в кожній сім'ї є представники старшого покоління, які знають ці пісні, і можуть навчити внуків. Але біда в тому, що це нікому не потрібно, бо в суспільстві витають тенденції, що фольклор - то вчорашній день, це не престижно і не "по- європейському". Повірте, залучаючи дітей "всім миром" (а не тільки в окремих родинах) в тому числі і до такої діяльності, ми отримаємо хоч трошки менше соціальних і психологічних проблем. Але хтось нам "нашіптує", що ця частина нашої культури нам не потрібна.