Я вже не відвідував Україну 17 років і не збираюся в найближчому часі туди. Не тому що я не люблю Україну, не тому що я не вболіваю за неї, не тому що погорджую Україною, ні я люблю свою батьківщину, я люблю свій народ, я вважаю що я українець хоч давно вже громадянин Америки. Мої діти говорять українською, внуків вчимо української мови. Тому що хочу щоб вони знали що вони українці.  
Відповім чому не їду в Україну. Тому, що як каже прислів'я "Очі не бачать, серце не болить". Незнаю чому, але чомусь у нас в українців завжди чогось не хватає. Хочемо декларувати що ми цивілізовані і провал. Боремося з корупцією і знову провал. Останнім часом затримуємо злочинця і називаємо політичною розправою. Наші діти поводяться як дітьки, ми і їм знаходимо оправдання.  
У нас тут є повага до людей в юніформі: до поліції, пожежних, військових. Їм дякують перехожі за їхню службу. Не рідкі випадки що в магазині дехто може оплатити їхні покупки.  
Я був свідком багатьох затримань правопорушників і поліція тут не церемониться (керівництво поліції ненамірене платити велику компенсацію якщо щось з поліцейським станеться). Тому спец газ, електрошокери і інше то працює миттєво. Інколи стриляють.  
Я розумію що в Україні нема довіри до поліції. Крім того багато з тих молодих хлопців і дівчат, ще психологічно не готові до жосткого присічення правопорушення.  
У нас тут у багатьох штатах діти виростають у домах зі зброєю. Ми маємо зброю дома. Ми практикуємо нашу стрільбу. І я вас скажу, якщо буде необхідність зброю застосувати, я, чи члени моєї сім'ї чи мої сусіди її застосую без вагання. Дякувати Богу не доводилося ще її застосовувати.  
Тому прошу вас майте повагу один до одного. Не бутьте егоїстами. Не давайте і не беріть взятки. Пам'ятайте що ви є створені на образ і подобу Божу.