Ну хіба я кричу? Я тихо розмірковую. Уважно читайте мої коментарі. Я ставлю під сумнів ті обставини, які не підтверджуються.  
Дайте мені переконливі відповіді на запитання поставлені в попередньому дописі. Переконайте мене не істеричним криком а чіткими, логічними а основне достовірними фактами.  
Мої сумніви грунтуються на такому: є група людей які перебувають з Комарницькою в неприязних стосунках і вже пятнадцять років мріють про усунення її з посади. При цьому вдавались до різних, у тому числі незаконних способів. На цей раз, на мою думку, підкреслюю що саме на мою думку, а не на переконання, вони вдались до найбільш цинічного способу - інсценування крадіжки, надіючись на те, що суспільна думка та природнє сприйняття того що красти у дітей підлягає осуду, створить непереборний тиск на Комарницьку і її врешті решт звільнять або змусять звільнитись самостійно.  
Саме скандал навколо аморального вчинку необхідний організаторам, а в скадалі ніхто розбиратись не буде, бо одразу попаде в категорію сторонників обкрадачів дітей.  
Ось і мені приліпили лейбу що ніби я вважаю що красти у дітей нормально. Приліпили для того, щоб ніхто не посмів навіть засумніватись в достовірності крадіжки.