МОЯ ОСОБИСТА ОКРЕМА ДУМКА 
(буде багато букв, але рекомендую прочитати уважно і до кінця, а ще краще кілька разів) 
Якось так уже сталось по житті, що я не вмію і не люблю сліпо довіряти різній інформації. Щоб збудувати довіру до чогось (чи когось) я спостерігаю та аналізую різні джерела. А також використовую ще один інструмент – задаю уточнюючі, але ПРЯМІ запитання. Для чого? Щоб знати, чи можна довіряти.  
Хтось мої запитання сприймає абсолютно нормально, хтось не відповідає нічого, хтось у них бачить якийсь підтекст, хтось додумує собі щось поміж написаних букв і рядків, хтось огризається, а хтось навіть нападає. За будь-яких обставин відповідати чи не відповідати – це право кожного. Я про це наголошую КОЖНОГО разу. І я це право поважаю. Так само, як і поважаю гідність того, кого запитую. І мої запитання стосуються виключно дій (вчинків), а не приватності самої особи.  
Також коли я пишу про щось ПУБЛІЧНЕ, то я пишу про дії та вчинки учасників того чи іншого ПУБЛІЧНОГО процесу (життя), а не про самих осіб. Богу дякувати маю добрих справжніх друзів, які мене щодня вчать відмежовувати вчинки від особи. І я намагаюсь цього правила дотримуватись. Бо воно для мене є ЦІННІСТЮ.  
Отож про вчинки та дії. Як і обіцяла, пишу свою думку щодо того, що відбувається у Дрогобичі.  
07 липня 2017 року відбувся позачергове засідання виконкому Дрогобицької міської ради. Відбулось засідання таємно (без попереднього оприлюднення інформації про нього). Засідання відбулось під приводом того, що ніби потрібно затвердити рішення виконкому по малолітній дитині щодо спадкування нею нерухомості у Росії. Нагальність прийняття рішення мотивувалось тим, що якщо цього рішення не прийняти вже і зараз, то вона втратить право на спадкування.  
Пояснення було таким: треба терміново зібратись, бо РФ забере у дитини землю 
Але це була брехня. Бо малолітні та неповнолітні діти не можуть втратити права на спадкування. І це рішення могло б бути прийнятим на будь-якому із чергових виконкомів. Проте, потрібен був привід, щоб зібрати позачерговий виконком. Тому і була використана ця тема. Плюс Росія – це агресор. Маніпуляція.  
Членів виконкому зібрали у телефонному режимі. Засідання проходило закрито. Кажуть, що у кабінеті міського голови (стверджувати не буду). Рішення про інтереси дитини було прийняте. Але на цьому засідання виконкому чомусь не закінчилось (незважаючи на те, що збирались ЛИШЕ і САМЕ для цього питання). Заступник з гуманітарних питань пан Василь Качмар попросив кілька хвилин зачекати, вийшов і повернувся уже із зовсім іншим проектом рішення на зовсім іншу тему. Стосувалось це рішення введення у відділі освіти посади інженера. Мотивував це заступник тим, що відділ освіти має багато проектів і їм потрібне підсилення. Тимчасове. Ніхто і не сперечався. І питань ніхто не задавав. Усі скоренько одноголосно проголосували і розбіглись хто-куди, бо усі поспішали.  
Не буду вдаватись у деталі юридичні і процедурні щодо законності прийняття такого рішення. Бо воно було прийняте зі всіма можливими порушеннями. Починаючи від процедури скликання, через процедуру внесення, закінчуючи самим голосуванням. Натомість зупинюсь на кількох інших моментах.  
1. Членам виконкому при поясненні у необхідності прийняття рішення було пояснено, що посада вводиться тимчасово (зі слів члена виконкому Андрія Паутинки). Натомість у самому рішенні немає жодної згадки про тимчасовість; 
2. Один із посадовців написав, що ця посада ввелась спеціально для пана Кучманича. Останній до того працював у КП «Комбінат міського господарства». Що він там робив? Відповідав за пасажирські перевезення у Дрогобичі. Звідки він там взявся? З подачі того ж Василя Качмара. Останні мотивув тим, що пан Кучманич мав хороший досвід по пасажирських перевезеннях у Трускавці. За наполегливою рекомендацією Василя Качмара пан Кучманич опинився у Дрогобичі й відразу активно взявся за реформу перевезень пасажирів. По простому – за маршрутки. Почали вони з того, що забрали усі маршрути від приватних перевізників до КП «Комбінат міського господарства» (директор А. Янів). Чи відбулась від того якась користь? Чи покращилась якість перевезень? Чи покращилась ціна перевезень? Оцінювати тим, хто користується маршрутками.  
«Галицька варта» про це пробувала зняти сюжет про підняття цін за проїзд. Нажаль у подробиці не вдавались. Але в сюжеті чітко було сказано, що пан Кучманич відмовився будь-що коментувати.  
Та й не дивно. Адже після такої успішної реформи з маршрутками та проробленої роботи пан Василь Качмар вирішив створити для пана Кучманича посаду у відділі освіти. Не сам, звичайно (це не його повноваження), а через виконком. І тепер пан Кучманич, опираючись на досвід із маршрутками, буде реформувати відділ освіти. А точніше освоювати до кінця року виграні проекти.  
3. Рішення це приймалось у час перебування керівника відділу освіти у відпустці. Кожен може мати багато запитань чи претензій до пана Сушка. Але питання зараз не в його діях. Питання в тому, що під час того, як він перебував у відпустці, заступник міського голови у його структурі створює нову посаду. Особисто у мене напрошується думка, ця посада була створена з подачі Василя Качмара спеціально для того, щоб поставити пана Кучманича «смотрящим» біля пана Сушка. Інакшого пояснення я просто не знаходжу. Та й не знаходять його інші. Адже я це питання уже висвітлювала у соцмережах.  
Отож продовжу. Про таке засідання виконкому написав у коментарях депутат Тарас Демко. Відразу у той самий день я повідомила про це Марію Кульчицьку та Олега Дьорку. Моє повідомлення саме їх було абсолютно логічним, адже опиралось на попередні розслідування і висвітлення ними таких випадків, а також на раніше особливо прикуту увагу Марії до особи пана Василя Качмара та його діяльності.  
Минув тиждень. Від них жодної реакції. Хоча ще кілька місяців тому фейсбук би розривався від дописів Марії Кульчицьокї, який пан Качмар злісний порушник Законів, і який він «кошмар» для Ратуші та Дрогобича. Але була тиша. Так само, як чомусь настала тиша щодо оподаткування доходу, який утримує КП «Комбінат міського господарства» за перевезення людей у маршрутках.  
І лише вичекавши тиждень, я написала у вигляді запитання, чому журналісти мовчать, знаючи про усе, вище викладене. Я справді була здивована. Пізніше Марія оправдовувалась, що за всім не встигнеш. Погоджуюсь. Але знову наголошу. Ще кілька місяців тому пан Качмар у її дописах займав далеко не останнє місце, за яким не встигалось.  
Ще кілька слів про пана Василя Качмара. Багато хто говорить і пише, що він підсиджує пана Кучму. Або, що він його обдурює. Або ще щось інше. На все це я задаю ТРИ запитання.  
ЗАПИТАННЯ № 1. Яка процедура прийняття на посаду радника чи заступника міського голови? Як ними стають?  
Отож, посада радника та посада заступника вноситься у штатний розпис рішенням сесії міської ради з особистого подання особисто міського голови. Якщо сесія затверджує такі посади, то міський голова приймає на посаду радника САМ КОГО ЗАХОЧЕ САМ. Із заступником трошки складніше. Але все також відбувається з ініціативи особисто міського голови. Він вносить БАЖАНУ ЙОМУ кандидатуру на розгляд сесії. І сесія або затверджує цю кандидатуру, або відхиляє.  
Тобто ОСОБИ і радника, і заступника – це ОСОБИ ВИКЛЮЧНО МІСЬКОГО ГОЛОВИ, які виникають лише з його особистої подачі.  
ЗАПИТАННЯ № 2. Звідки міський голова Дрогобича Тарас Кучма знав особу пана Василя Качмара настільки близько, що саме заради нього вніс клопотання про створення посади радника?  
Не для когось із побратимів з Майдану, не для когось із команди ГО «Майдан Дрогоибччини», не для когось із партії «Народний контроль». Тобто не для когось, хто був поруч із ним увесь час до того, і завдяки кому він очолив місто. А саме для пана Василя Качмара.  
Потім за дуже дивних обставин єдина особа, яка була біля міського голови з команди майданівців Олег Дукас, пише заяву про звільнення з посади заступника з гуманітарних питань. А пан мер просуває Василя Качмара далі і пропонує його кандидатуру на уже звільнену посаду заступника з гуманітарних питань. За дивним збігом обставин Олег Дукас написав заяву на звільнення практично в переддень засідання сесії, на яке уже готувався проект рішення про пана Качмара. Тобто проект рішення готувався ще тоді, коли Олег заяви ще не подав. Але потім він її таки подав. Чому? Можу лише здогадуватись.  
Але й і його не залишили в біді. Посаду радника із питань комунального господарства, яку займав пан Василь, і яка була створено спеціально для нього, було скорочено. Натомість введено нову посаду, радник з гуманітарних питань (можливо не дослівно). І на цю посаду було прийнято Олега Дукаса. І все це відбувалось одночасно. Цікаво, а як би обернулись події, якби Олег таки наважився і не написав би заяви про звільнення?  
ЗАПИТАННЯ № 3. Що було швидше: курка чи яйце? Пан Кучма запросив у Дрогобич пана Качмара? Чи завдяки злагодженій командній роботі трускавецьких політиків від БПП та «Народного Контролю», які фактично йшли на вибори єдиною командою (невже ніхто цього не помітив), пан тарас опинився у кріслі міського голови Дрогобича? Ці запитання залишаються відкритими. Але шлейф тягнеться дуже далеко… 
Тепер повернусь до написаного трошки вище. Я вже неодноразово писала і говорила, що не вірю у конфлікт між Марією Кульчицькою, Надією Лисенко, Василем Масним, а також Тарасом Кучмою і Василем Качмарем. Не вірю і ніколи у це не вірила. Не було ніякого конфлікту. Не було ніяких непорозумінь. Не було ніяких протистоянь. Була така картинка. І все. І не більше. І ще не наступили вибори, а вона (картинка) вже розчинилась. І, коли я про це написала публічно, то пані Надія Лисенко написала на мене скаргу в Генпрокуратуру та СБУ. У своїй сказі вона звинувати мене, як нотаріуса (хоча ніхто так і не зрозумів, до чого тут моя професійна діяльність), у співпраці з російськими спецслужбами. Чи про це не знали Марія Кульчицька, чи Василь Масний, чи Тарас Кучма, чи Василь Качмар? Знали. Бо вони їй у цьому допомагали.  
Це так, щоб ви розуміли, як на що здатні ці люди, коли ви висловлюєте свою думку, яка відмінна від їхньої.  
Далі на сайті «Ні корупції» з’являється ряд журналістських розслідувань, підписаних іменем Марії Кульчицької. Чи це писала сама Марія? Зробіть, як зробила я. Відкрийте її дописи у соцмережах, візьміть її статті у газеті, відкрийте оті статті на «Ні корупції» і самі проаналізуйте.  
Так само відкрийте сторінку пані Олександри Лисак і порівняй її особисті коментарі та дописи зі статтею, яку вона написала про зраду і величезну загрозу місту з боку пана Хруща.  
До речі, що Олега Хруща. Часто пишуть про нашу дружбу, про звинувачення і дорікання мені за це. Так, ми давні знайомі. Ми ровесники. Для Дрогобича це зовсім не дивно. І для місцевих мешканців це знайомо. Але що дописувачі чи звинувачувачі вкладають у слово «дружба»? Який у них досвід дружби? Запиту. Не відповідають.  
Далі запитую: у чому полягає небезпека з його боку? Відповідають, що він хитрий і хоче зайняти посаду міського голови, а Кучму «з’їсти», і в нього із ним конфлікт. Далі запитую: ви чули хоч раз, що Кучма говорив (писав), що Хрущ із ним у конфлікті? Мовчать. Далі запиту: ви впевнені, що Хрущ справді хитрий? Кажуть: ТАК. Питаю: якби ви мали 40 років (вік розквіту кар’єри, а не її поховання) і були б справді хитрими, то чи ви б хотіли зараз очолити місто, яке є такій задниці економічній, у такий спосіб (скинувши міського голову), і тим самим у 40 років поставити хрест на своїй політичній кар’єрі? Мовчать. Далі запитую. А якби Хрущ вніс пропозицію звільнити Качмара (про якого кажуть, що він зло для самого Кучми і кошмар для всієї Ратуші і міста), то ви б його підтримали, чи стали б на захист Камара і Кучми, який буде відстоювати Качмара? Мовчать. Ну то ви якось визначьтеся, будь ласка, з дружбою і кошмарами, та зі своєю позицією хто є хто для вас, а головне – для міста.  
Колись я писала про діяльність руху «Чесно» у Дрогобичі. Був такий рух. Був запит від суспільства. І був такий рух. Були передвиборчі до Верховної Ради. На засіданні того руху проводилось ретельне вивчення кожного кандидата. Шукались різні компромати. Про кожного робились висновки та публікувались у газеті. Газета була чесною і незалежною. За які кошти видавалась? За незалежні. І все було отак незалежно, допоки не дійшли до кандидата, на якому залежало. До пана Романа Ілика. І тоді було проголошено про інформаційну недотораканість цього кандидата. На тому вся незалежність закінчилась. І рух «Чесно» розсварився і канув у небуття.  
А ще колись у Дрогобич приїхала Марія Кульчицька. І опинилась вона тут не просто тому, що приїхала. А тому, що її сюди запросив її родич Михайло Васильович Ваврин.  
До речі про пана Ваврина. Коли Радзієвський написав заяву і пішов із посади міського голови під тиском громади, то місто тимчасово очолив пан Роман Курчик. Йому потрібно було працювати якось, але у нього не було жодного заступника. Ніхто чомусь не хотів. У тому числі ніхто із тих, хто його пропихав активно на цю посаду. Бо знову ж таки, ніхто не хотів. У тому числі ніхто із тих, хто ініціював зняття Радзієвського. Не знаєте чому? Та так само із тих причин, що і Хрущ зараз (читайте вище). Бо далі був ласіший кусочок. Якщо пан Кучма так переживав за місто, то чому ще тоді не став в. о. , а підставив пана Курчика? Бо його б після того ніхто б і не обрав.  
Але повернуся до пана Ваврина. Отож, коли пану Курчику були вкрай необхідні заступники, то йому на допомогу поспішив пан Ваврин, який запропонував на посаду керуючого виконкомом від ГО «Майдан» запропонувати кандидатуру Володимира Коцюби, ще одного свого родича.  
До речі. Хочу нагадати. Пан Радзієвський подав у суд і поновився на роботі. Суд у Дрогобичі було програно. На противагу йому було виставлено у суді адвоката Мацея. Щоб цією справою від «Майдану» займався саме Мацей, наполягав пан Володимир Кондзьолка. Мацей суд програв Радзієвському. У цій справі мене завжди мучив один момент. Основний аргумент Радзівського був, що він написав заяву під тиском громади. Тобто недобровільно. І суд оперся саме на цей факт. Але адвокат чомусь жодного разу не вимагав, ба, навіть не запитав, у пана Радзієвського доказів його звернення у правоохоронні органи за захистом чи скаргою про здійснений на нього тиск. Чому? І лише тоді, коли пан Курчик тимчасово очолив місто, він наполіг, що було змінено адвоката. І цей адвокат виграв апеляцію, а пана Радзієвського було звільнено з посади. Потім пан Кондзьока ц. перемогу пояснював перемогу не зміною адвоката та його професійністю, а власне здійсненим тиском громади на суд. А може він просто розумів, що справа тепер уже може бути виграною?  
Повернусь до родича Михайла Ваврина пана Володимира Коцюби. Не отримавши посаду керуючого справами у міській раді пан Володимир активно включається у процес виборів. І працює юристом у кандидата на посаду міського голови Тараса Кучми та партії «Народний контроль». До речі, коли реєстрували Тараса Кучму як кандидата від партії, то потрібно було внести при реєстрації грошову суму. І цю суму повинна була внести партія. Адже він не був самовисуванцем. Він був кандидатом від партії. І тоді вони зробили цільове і грубе порушення. Кошти були внесені фізичною особою. І це був перший крок під назвою «корупція». І йому говорили в очі не робити такого. Йому в очі казали, що це грубе порушення. І про цей факт знало дуже багато людей. І Тараса Кучму тоді можна було без проблем знати із виборів. Але нікому не піднялась рука. Як думає, чому?  
Після обрання міським головою Тарас Кучма на розгляд сесії вносить знову кандидатуру на посаду керуючого справами виконкому Володимира Коцюбу. Але на цей раз амбіції у хлопця зросли. І він просить цю посаду підняти до рангу заступника міського голови. І сесія це все, і його кандидату затверджує.  
Кажуть, що Тараса Кучму і Василя Качмара познайомив саме оцей родич Михайла Ваврина Володимир Коцюба. Вони давні друзі. Можливо навіть далекі родичі. Але коли саме він їх познайомив: до чи після виборів? І чи він їх познайомив? Чи може той (ті), які стоять за ними усіма? Питання без відповіді.  
Днями була велика дискусія щодо того, що Дрогобич за рейтингом ОДА має останнє місце. Було дуже багато обурень. Як так? Що лягло в основу такому оцінюванню? Але у обгрунтуванні написано чорним по білому – рівень економічного розвитку. Який він у Дрогобичі? Думаю для цього не потрібно навіть рейтингів.  
Так. У Дрогобичі зараз дуже багато електронних сервісів, смарт сіті, мобільних додатків тощо. Чи це добре? Однозначно. Чи з того буде якась користь? Безперечно. Чи краще, щоб цього не було? Ні. Але з таким економічних розвитком міста та наявністю робочих місць усіма цими сервісами скоро просто не буде кому користуватись.  
Знаєте, що формує основну частину бюджету? Податок із зарплат. Чим більше робочих місць у місті, тим воно багатше. Ось і все. Ось вам і показник.  
Є ще одна позитивна річ. Це різні електронні системи для контролю влади: Проззоро, е-дата тощо. Це просто бомбезні можливості контролювати владу, бюджетні гроші тощо. Але є одне але. Само контролю є замало. Навіть, якщо ми цілим містом завтра сядемо у ці реєстри будемо усі разом усе контролювати і виявляти, то з того не буде жодного результату. Назвіть мені бодай одного чиновника, який злякався того, що про нього написали, що він краде? Не буде результатів Ніяких. БО! Щоб був результат повинна бути правозахисна організація, яка буде утримуватись донорськими незалежними коштами, і яка буде усе це виявлене нести до суду. І, якщо суд буде противитись тому всьому, то буде нести далі, у вищі суди. А журналісти мали б бути їм у цьому в помочі і висвітлювати усе це. Без позовів до суду та без подачі скарг у правоохоронні органи усі ці виявлені порушення так і залишаться лише виявленими. Але на це підуть кошти. Бо під це міжнародні організації дають гранти. І немалі.  
Щоправда, окрім правозахисної організації є ще один варіант. Коли кількох нормальних людей усе це дістане, вони просто скинуться, наймуть кілька адвокатів, немісцевих, а ті вже знатимуть, що робити із виявленими порушеннями. Але де найти таких нормальних? І чи є такі у Дрогобичі?  
ЧИ ВИКЛАДЕНЕ ВИЩЕ (ВІД САМОГО ПОЧАТКУ) ВИ ДЕСЬ УЖЕ ЧИТАЛА? ЧИ ХТОСЬ ВАМ УСЕ ЦЕ ВИСВІТЛЮВАВ? ЯКЩО НІ, ТО ЧОМУ?  
Але повернусь до ще однієї родички пана Ваврина – Марії Кульчицької. Отож у Дрогобичі вона облаштувалась завдяки йому. Від коли Марія у Дрогобичі (а це неповних 10 років), то майже кожних виборів (скільки їх там було за неповних 10 років) вона працювала на якогось кандидата: то Михайла Задорожного, то Романа Ілика, то Тараса Кучму.  
Зараз Марія є керівником проекту «Медіа Дрогобиччина». Проект за своїм задумам є дуже хорошим. По проекту – це незалежне видання. Але маючи досвід, який я описала вище (про рух «Чесно», про кар’єрний досвід самої Марії, про історію зміни влади і т. д. ), я з підозрою ставлюсь до такого роду ініціатив. І для мене абсолютно логічним є те, що у мене виникли запитання. І ці запитання не були якимось нападом чи звинуваченнями. Я просто хочу знати, чи можу я довіряти цьому проекту. Маючи досвід спілкування з різними ГО я бачу, як вся інформація про їхню діяльність висвітлюється на їхніх сайтах: яка мета, хто донор, розмір гранту, фінансові звіти, сама діяльність. Усе це висвітлено і відкрито для всіх.  
Нічого іншого, що не висвітлюють інші ГО я не запитала. При цьому я наголосила, що Марія має право не відповідати. І я її праву поважаю. Натомість у мою сторону посипався шквал огризань з боку Марії, а також принижень і бруду з боку інших учасників проекту. Я була вражена. Мало того, один із учасників написав, що він ВИМАГАЄ ЇХ ПОВАЖАТИ. А у чому моя неповага? У тому, що я сама борюсь за те, щоб їм довіряти?  
Так. Потім мені дали можливість ознайомитись із матеріалами проекту. Дякую Олегові Дьорці. Ми гарно посиділи і поспілкувались. Усе було мирно і спокійно. Я навіть взяла рахунок, щоб оплатити гроші за розміщену у газеті в майбутньому інформацію. Хотіла у такий спосіб їх підтримати. Тобто я готова була переступити через усе це. Але за кілька годин мене до мене надійшло повідомлення про допис особи, яка ховається під псевдом Яків Кутовий. І мені просто опустились руки. Не тому, що я образилась. Бо на таких не ображаються. А тому, що мені це було гидко і бридко. І дял мене це був ніж у спину. Я написала про це Олегу Дьорці. Але він лише мені відписав, що йому просто шкода. Тобто для цієї команди принижувати когось і гавкати у відповідь на запитання про них – цінність. Ну що поробиш. Кожен живе такими цінностями, якими живе. І нема на то ради.  
Але питання не в тому. Питання у самому проекті. Ще раз наголошу. Сам задум є дуже класний. Кажуть, що подав інформацію та ідею про цей проект Остап Походжай (він справжній ідеаліст і патріот свого міста). Але далі потрібно було писати сам проект. А це дуже складно. Ну просто дуже. Чи написала його сама Марія? Не думаю. Чесно? Я думаю, що їй у цьому допоміг пан Володимир Кондзьолка. Він справжній професіонал з величезним досвідом написання проектів. Без сарказму. Що є, то є. Але він представник влади.  
Чи правильним бути увесь час в опозиції до влади? Однозначно, що ні. Мусить бути діалог і співпраця. Інакше буде просто руїна. Але співпраця повинна бути не політична. Бо тоді про ніяку незалежність не може бути і мови.  
Дивіться, зараз у Дрогобичі є багато чудових проектів, які, хоч не дають робочих місць, але таки розвивають місто і гуртують громаду. Наприклад спільнота «ВелоДрогобич». Це і класні акції, і відстоювання своїх інтересів та у співпраці з владою – прокладання велодоріжок, встановлення велопарковок. Це і проект БерегТи по збереженню пам’яток архітектури у Дрогобичі. Це і проект «Родовід». Це різні творчі і молодіжні заходи. Це і благодійні акції. І все це є поза політикою. І горе тому, хто намагається у це все кинути тінь політики і власних досягнень. А такі намагання є. І неодноразово. Особливо з боку міського голови. Він не може дозволити, щоб не бути до чогось примазаним, як міський голова. А чому не можна просто брати у цьому участь як Тарас Кучма і не висвітлювати усі ці примазування на сайті міської ради? Міський голова те, міський голова оте… Це не міський голова. Це люди. Небайдужі мешканці міста. До чого тут він?  
Чи буде від проекту «Медіа Дрогобиччина» користь? Однозначно. Користь для міста буде. І для громади. І це однозначно. І не мала. І багато хто на тому проекті зросте і розвинеться. Але я переживаю за одне. Маючи досвід, викладений вище (про все), я переживаю, щоб цей проект та його команда не перетворились на ще один інструмент на чергових виборчих перегонах. Особливо до Верховної ради.  
Дрогобич і Дрогобицький район є дуже важлими у виборах до Верховної ради. Бо це основна частина виборців. І, якщо Трускавець та Борислав є лише додатком (тобто навіть якщо там перемогти), то без перемоги у Дрогобичі, Стебнику та районі – перемога є просто неможливою. І потенційні кандидати це добре знають і добре розуміють.  
Тому Дрогобич, як і завжди, буде ще раз трампілном для ще когось. Для кого? І хто із перелічених вище осіб впливатиме на це? Хто і в якій ролі братиме участь? Питання наразі без відповіді. Але час має властивість відкривати багато і проливати світло на багато, і змінювати багато.  
Написане вище, це виключно моя думка. Яка в жодному разі не претендує на істинність. Мало того, вона справді може бути помилковою. Мало того, я би дуже навіть хотіла помилитись у багато чому із викладеного.  
Але наразі, я думаю саме так. І ніхто не може забрати у мене, ані в будь-кого іншого, дару думати і права висловлювати своєї думки. Бо це дар від Бога. І даний кожному. Як і свобода. Важливо, щоб кожен вмів і хотів ними користати і їх розвивати.  
І неважливо, чи ви зі мною погодитесь, чи ні. Це моя думка. І я не маю потреби навіть її відстоювати. Навіть тоді, коли її будуть ганити. Від того, усе це не перестане бути моєю думкою. А я не перестану бути Оленою Куртяк. Мало того, я абсолютно свідома що за ці свої думки можу постраждати. І морально, і адміністративно, і фізично. Але і від цього ці мої думки не перестануть будити моїми думками. І відкликати їх мене не можуть змусити. І, навіть, якщо мене знищать (не лише фізично), мої думки таки залишаться. Принаймні у когось.  
P. S. Збережіть собі оцей мій допис, за бажанням, до наступних виборів. Особливо до виборів до Верховної ради.  
P. S. Дякую, що дочитали до кінця. Ось я знайшла час і можливість, і написала усе це. Далі беру тайм аут до найближчих виборів. Натомість зосереджусь на таких формах допомоги та любові до рідного міста, як особиста сплата податків (збільшення суми) на його життєдіяльність, як саморозвиток, як виховання дітей, як сім'я та як таємне служіння ближнім. А подальша моя відсутність заангажованості у соцмережах вивільнить мені для цього часу. Дякую Яківу Кутовому за допомогу. З позиції учня я її приймаю.