Не бачу, щоб дрогобицькі вулиці були в давнину чимось кращі від теперішніх доріг. Здалеку все завжди видається гарнішим. Але дивимось уважно: шутроване покриття, трава, колії від коліс. Кізяки на центральній площі. Не кажу вже про старі хатинки та деревяні штахети.  
Хіба що австрійська бруківка, покладена на честь приїзду "яснійшого", й тепер дасть фори сучасному асфально-бетонному покриттю. Ні фіакри, ні КАМАЗи не можуть нічого їй вдіяти.  
Будинки в кращому стані, аякже, приватна власність. Не гонорово бути власником обдертого та брудного будинку.  
Є окремі цікаві моменти: 
1. Дерева тоді були ще маленькими (2:42) 
2. Міліцейський "воронок" на площі (5:00) Чекає клієнта.  
3. Вуйко з хлібом по 16 коп. за плечима. 6 буханок - норма відпуску в одні руки. Домашня худібка буде мати що їсти. (5:31) 
4. Двері обрядового салону- помальовані підлоговою фарбою. Не було вибору (5:44) 
5. Знак "цеглина" - при в"їзді" на площу. Цього, здається, було достатньо. (6:1 Не то що тепер - штири хлопи і єдна кубіта пильнують тросика побіля бувшої "Оптики".  
ну і, насамкінець, хлопчина в рожевій сорочці і коричневих штанях "кльош". Цікавий був тренд. Здогадуюся, звідки він міг приїхати до Дрогобича. А Ви?  
P. S. А дійсно, де бруківка з площі?