Понеділок почався сумно. Вітер зі снігом гнав наввипередки зі самим собою, колошматячи весну, ніби мало її здригнути з календаря назовсім- і, після зими, одразу настане літо. Сонця не видно. Виходити на вулицю без шапки- те саме, що міняти прізвище на Зірвиголова. Мало було таких весен, аби другий місяць теплої пори року був у природі п"ятим місяцем холоду. Небагато від цього і сподівань. Напевно, якщо думкою багатіють дурні, то мудрі, все ж, живуть одним днем. Життя таке. Воно ані вчить, ані радить, ані підказує. Воно- просто є: одне-єдине у вічному часі. Світлом душі зігріте якимось невидимим чином, хоча самій душі від цього тепліше не стає. Сипляться слова одне за одним, складені у злагоду фраз із аж тридцяти трьох літер. Людина завжди була сильною у слові, не важливо, скільки у якого народу тієї абетки. Всі порозуміються. Всі знайдуться одне в одному, якщо не зважатимуть на сумніви (власні- також). Хоча, знаючи себе від будь-кого іншого, кожна людина і сумнівається у собі по-справжньому, і вірить у себе непідробно. Манорії закулісся, властиві сучасному світові зі силою падіння метеорита з небес, - ніякий не гарт земним людям. Що їм до небес, якщо й на землі вище себе самого ніхто не стрибне. Не потрібно грандувати світогляд чиїмись переймами: не ваш зальот- не вашому серцеві й терпнути. Службові, чи посадові (називайте- як хочете) обов"язки- не вроджене, а набуте. Обов"язок- один: Людина- як особистість. Не голослівна і не громогласна, не до безмежжя сором"язлива і не пихата- така, як є. Не у комусь, а у самій собі. То навіщо гризти себе споконвіків, від покоління до покоління, тим, що не наше, що не сягнуло розвоєм коріння не твоїх теренів, не твоїх материків, не твого, врешті, всесвіту. Бо нічого на землі людині не належить- тілько вона сама, і те, що в ній, що є її єством, її екватором, її центром, її зорею, її сонцем. Життя- не конвеєр, та й не тунель, у кінці якого має щось там засяяти. Якщо зірки запалюють- то не хтось інший, а кожен- сам. Бо це буде його світлом душі у його долі! Це- не турбота посередників, це- твоє: перше, одне, єдине і вічне.