Оточили ситі свині велике корито,  
їдять, сопуть та хрумкають 
смачно, працьовито.  
І підсвинок до корита хотів би пролізти,  
але свині не пускають, не дають поїсти.  
Поштовхався він позаду, відбіг до загати 
і став свиней ненажерних гостро викривати: 
— Дармоїди безсоромні! Кендюхи! Барила!  
Та коли ж почервоніють чорні ваші рила?  
І сказав своїм підлеглим головний кнуряка: 
— Пустіть його до корита, нехай не патяка.  
Розступились, пропустили крикуна малого.  
Час минув — і нині страшно глянути на нього: 
Розжиріло, знахабніло — куди твоє діло!  
Молоденьких бунтариків десятьох заїло.  
Тож, буває, дехто правду чеше всім відкрито,  
лиш для того, щоб пропхати рило у корито.