Але ні від одного, ні від другого, ні від третього, ні від того-тамтого й позатамтого простій людині годі було чогось сподіватися. Мабуть, потрібно було наїсти пики й черева, аби, бодай візуально, бути схожими на панів. А чи можна, як би це не здавалося, взагалі не пускати у владу отих череватиків-пузатиків, аби і світ, і люди не гнутилися думкою про те, що ось вони, пузатики-череватики, і є обличчя влади в Україні. Така собі фізіологічна люстрація: не може генерал з пузом у три обхвати віджатися від підлоги, бо руки не дістають- марш у відставку.