знову про міського голову Т. Кучми. Вождізм як категорія політичного лідерства не має нічого спільного з такою слабою постаттю як Кучма. Для Кучми традиційне лідерство не присутнє, більше підходить харазматичне лідерство, що грунтується на надуманій вірі в містичний божий дар, воно побудовано на помилковій вірі щодо міфу необмеженої влади (так він собі уявив). А насправді він є маріонеткою-ним керують його найбільш наближені до нього особи в ратуші. Це людина, яка майже не впливає на хід подій в місті. Все це йде від того, що він постійно неконфортно почуває себе в різних управлінських ситуаціях, брак освіченості дає про себе знати і як наслідок наради проводяться поверхнево, для профформи, безрезультатно, пуста трата часу. В нього пристній пасивно - негативний стиль роботи, який передбачає мінімальне виконання своїх обовязків, характерне передоручення ведення справ фахівцям, які залишилися в ратуші і навіть непогано виконують свою чорнову роботу, він часто приймає емоційні, непродумані (часом дурні) рішення. Сьогодні Україна хворіє покищо на невиліковану хворобу як вождізм. При владі на різних рівнях умовно придурки, не фахівці, але які навчилися тільки "ляпати язиком" з високої трибуни влади, пудрити мозги громаді і займатися дерибаном, при цьому встигнути побувати в двох- трьох партіях-пристосуванці. Ну чому наш народ на рівні міста вибирає менеджерів із партійного середовища по критерям вождізму- це утопія.