З часів Незалежності адміністртивно-територіальна реформа не проводилась узагалі. Був, так званий, проект Романа Безсмертного, однак він і надалі залишився поектом адже в частині адміністративно-територіального устрою нічого зроблено небуло. Перш за все слід прийняти закон, а потім його виконувати.  
Ось і прийняли закон про добровільне обєднання громад, і розпочали реформування. Оскільки в законі закладені помилкові регулятори, то й усі реформування стопориться, адже закон приймався похапцем.  
Польща також робила адмінтерреформу 1999 р. Однак підготовка закону зайняла близько трьох років. Хоча ідея проговорювалась більше 10 - з 1989 року.  
З приводу останнього Вашого речення - одноманітне в усій державі застосування закону (у нашому випалку реформи) можливе лише тоді коли це робиться централізовано, те що Ви називаєте "як скажуть зверху", у іншому випадку буде - "хто нащо здатен". Приклад - порівняйте Самбірщину і Дрогобичину.  
Адміністративно-територіальне реформування це складний та затратний процес, більше того вінболючий, адже ламає устрої яі складались десятиріччями. Тому він викликає критику і несприйняття.  
Моя думка однозначна. На наинішній день адміністративно-територіальне реформавання робится на неякісному законі ! ! ! без наукового обгрунтування, без врахування економічних, правових, історичних, традиційних та ментальних чинників. Реформування на Дрогобичині робиться "під себе" місцевими політиками, для збереження впливу та окреслення виборчих округів на майбутні вибори. Хоча пробують під це підсунути гасла про доцільність та спроможність громад.