У всьому рекомендують шукати позитив. Не знаю, чи кожен робить це, зважаючи на власний досвід, а чи- просто так, бо так треба. А як треба- й самі далекі від розуміння. Це- людська природа, і ані нарікати, ані сприймати серйозно її не варто. Людина часто залежить від настрою, тому, коли вона- справжня, а коли- традиційна, бо так прийнято, - й самі не розуміють. Зрештою, високоморальне й духовне- дааалеко не у всіх головах й мізках, бо час такий, що "треба брати лопату- й садити капусту". Воно-то так, але ті, хто досі рекомендують "садити капусту", самі, мабуть, в житті й не добре бачили, як вона виглядає на грядці, а не на прилавку у супермаркеті, завезена звідкись здалеку, бо там навчилися налити в баняк води, хляпнути по воді якоюсь хімрідиною- і маєш: згортай листя в качани- й "вари-криши-смакуй". Люди- далекі від неба, від Бога, від самих себе й одні від одних. Картинне хвилювання про державу, про народ, про те, чи візьмуть нас на наступний рейс для завоювання води на Марсі, або голіручного виколупування зірок зі Всесвіту- дурня, у яку вже давним-давно ніхто не вірить: одні раді, що взяли Європу, нехай навіть- у чиємусь, тампанському, хліві (це ж- на сезон, можна перетерпіти, але ж бабла забаблосять- буде що рік пропивати, а залишиться- то, може, чотириметровий паркан фугануть, аби сусіди не бачили, що вони там возять із тих заробітків: раптом заздрити почнуть), бо в Україні про це залишається мріяти (наші пани керовці фуршети після теревеньок для народу не показують ніколи: не приведи, Господи, у народу почнуть солодкі слюнки текти замість солоних сліз нестерпного нетерпіння у вигляді даремного очікування новопроголошеного комунізму замість майбутніх Олімпійських ігор). Тепер ось- вибори: кожні наступні, як і всі попередні, схожі на перебирання панами одні одних, наче овочів на базі. Все, що понаперебирають, згамузять в чан- і буде юшка для народу, бо придумувати нові сорти лапші на вуха- це не креативно й, навіть, не патріотично. Головне- не забути той чан накрити вишиванкою, як і власні ходячі погруддя: нехай бродить- через наступних 5 років може хоч якісь гриби виростуть. Продадуть народові, нагребуть, кожен з потенційних, нових 2, 5 мільйона "капусти"- і підуть реєструватися у списки всечесних, інакше й не може бути, бо інакше- то не конкурентно, не перспективно, й внуки з правнуками невідомо чи стільки самі зароблять (а, раптом, влада зміниться- й прийдуть такі самі "свої", але чужі, бо не тим кольоровим папером над головами флеш-мобили, всупереч їхній турботі про народ у власних кишенях). Весна, потепліло: грошей нема, газ- шизофренічно дорогий, Європа стогне, бо зусібіч її наче заново окуповують нові й нові понаприїджі (а серед них- далеко не всі лохи "патрійотичного" окрасу, котрі, за на один кольоровий фантик більше, будуть з"їдати заживо конкурентів-заробітчан). Україна мовчки за всім цим спостерігає: ганяйте вітер одні над одними, й одні довкола одних- мухи ще сплять, гедзі не кусають, навіть бджоли- не гудуть. Вже- не гудуть? Напевно, емігрували.