Найцікавішою стала актуальна для мільйонів українських чоловіків фраза "на заробітки у Польщу". Там також ніхто не ділить українців на "русских" і "бандеровцев", як тут- на "патрійотів" і "патріотів". Прикро почуватися чужим у рідному краї, де влаштуватися на роботу- ніщо інше, як "відвоювати Авдіївку", особливо, коли ти вже- забальзаківського віку, чи то пак- перемігрувати "патріотичних" патрійотів у не декларованих патріотів, але так, щоб не вголос тобі казали "але це буде коштувати", або ж- німинезно писали на папірці, під час співбесіди, зеленоколірною ручкою таку собі суму з трьома нулями. На жаль, навіть не синьо-жовтими: зеленими. І це- аби влаштуватися на мінімально оплачуване 14-годинне рабство. І все це назвали "пошуком спеціалістів, можна без досвіду, на випробувальний термін (обов"язково ж- 
неофіційно), візьмемо студентів"- у страшенно "великих міжнародних компаніях", які "стрімко розвиваються". І, головне, аби ти до цього вмер у віці, наприклад, "не старше 35 років". Реалії життя у страшенно патріотичних патріотів дуже й дуже "патрійотичні" і "випробовувально-терміновані". На щастя, багатьох з таких "випробовувальників" народу вже нема в живих, тому нехай позосталі не сильно скачки дригають: вічний лише час, але- не життя.