Нарешті розмова пішла в нормальному руслі. Дійсно на міському рівні старожилами-чиновниками чи депутатами, яких сміло можна прописати за адресою: площа Ринок, 1, так і місцевого районного масштабу: вул. 22 січня. В районі є такі, які починали простими інструктурами районної компартії і далеко за 60-ку продовжують працювати на соборну незалежну неньку Україну. Одна каденція депутатства погоди не робить, є такі, по три -чотири каденції протирають штани в залах та кабінетах ратуші. Це з одного боку є не легким хлібом, постійно приходиться брехати, викручуватися, таку науку швидко освоїли, перейняли вже молоді, обдаровані наступники, які по деяких питаннях перевершили своїх учителів. Вони ні гроша не подарували державі, а привикли тільки в необмежених маштабах доїти державу. Ці ракові клітини пронизали державні ти нижчого рівня управління Україною, такого дерибану ніяка держава не зможе подолати, - віддачі нуль, а зарплати безхмарні за рахунок простого громадянина. Ще би можна було терпіти, якби було подолано проблему доріг, сміттєві проблеми тощо, а взамін бачимо нагле незаконне збагачення і так продовжується більше 20-ти років. Як в тому анекдоті-шара обйома не имеет.