Ані ні на кому не написано, хто- який. Проте, є посади (умовно їх можна назвати одноразовими, на котрі навіть не вчаться, бо- ніде). Тому короткотермінове перебування на таких "постаментах"- фікція і страшенне марнування як бюджетних, так і самих, наприклад, кандидуючих. коштів. Нехай би навіть обирали зірколобих від народження- на керівних посадах, особливо- державного управлінського рівня, перших 5 років праці- те ж, що для рядового громадянина- курси з перекваліфікації: можна просто робити бутерброди на всіх понаскладаних посвідченнях. І ще: українців гноблять не євреї, не моджахеди, не папуаси- украхнців гноблять українські ж рабовласники. Не є нормальним явище, коли кошти, що надходять в бюджет, дерибаняться (а така страшенна різниця у зарплатах- це узаконений дерибан, плюс до всього- абсолютне, тими ж рабовласниками, нехтування найнятими працівниками, коли начальницькі "шістки" і довколаначальницькі злодії мають набагато більше від будь-якого найсовіснішого працівника, навіть, якщо той не на всьому (особливо, коли це- нова сфера праці). Сталося величезне порізнення народу. Живий приклад- парламент, де добра третина челяді- абсолютне неуцтво. Напевно ж, і клановий підхід- у будь-яких інших структурах. Тому, потрібен капітальний, сказати б, навіть, - детекторний відбір при прийомі на роботу. Чи можлива така ретельність за масового виїзду українців з України- це ще одна суспільна трагедія? ! Ми робим добре для панів на чужинецьких теренах, але нікому робити навіть зле- на теренах вітчизняних. Тому й перспектива держави від цього- якась сьогоденно-примарно-одноразова. Зрівняє всіх хіба-що сира земля?