Повідомити адміністратора про коментарі

Дякуємо за повідомлення адміністратору.
Заповніть форму і натисніть "Надіслати" для відправки.

Ім’я:
 
E-mail:
 
Причина повідомлення про коментар
 
 
 

Коментар:
 
Моя кохана цьоцю, пишу Вам ту листу, аби Ви знали, жи вуркаїнців у Вуркаїні вже сі не позостало жодного: позостало сі єдне пияцтво й варіяцтво, а всьо, котре мудре, давним-давно вивтікало у сьвіт- і навіть не муркає назад си вертати, вни тамкай вже всьо мают, наф"ютикали дітий в ружних кольорах, їздєт літом фуркатиси на гумових бананах- по морях інкогніто, спозарану не вопотрошуют, через голови єдни другим, двері у склепах з лахміттьом зи сцяками гевропських пристарілих кобилиц з кобилєками, пересипаним нафталіном зи смаком тононької гуми від нічних ахів-вздохів, їдєт то, шо їм до смаку- і, навіть, не плетут пластмасовий паркан, котрий, направду, коштує копійки, під взір якогось оборонного редуту на мільярди від "чужих братів", котрі всюди, на цалий сьвіт, тиж не проти бути навіть нашими посестринниками- в гумаках, куфайках, з кусником дзигара в зубах і позостатком флєшкі в кишени, котру занюхуют вбгризком старого банана, бо він си зморщив, закі переплив море з далекої Африкі в страшно патрійотичну територію, де й найшов свою смерт, бо він туйка не патрійот- в нас є бульба, бурак і капуста в дубових каладубах- ще з позатамтостолітного старинє.  
Колись дивив"єм си кіно про якусь, страшенно далекої країни в Африці, територію- таку, як наша, якась би си маленька, область, зато- на самім березі вокіяну. Тота королева жиє мало не в метрі від води, в шалаши з ріщі, що назбирала її свита, їсь тотиво молюскі, шкарлупами від котрих вбметано всєй берег на кільометри довкола, так само тре їхну мамалигу й запікає на розпеченім каміню- і всьо. І всі раді, навіт танцують їхного гопака разом з халандров- і не мечут си сьвітами, де мали би деревах рости доляри, а, закі дозріют через сезон, то падут долу вже пачками ружнокулюрових євро, вкупі з нашов найладнішов у сьвіті, гривнев, з котрої більше жадного толку й нема нікому, крім того, жи найладніша, як ми, звично, сами про себе повідаєм. Вни не пропадут: їджені є, акул в морі плаває тілько, жи сами не знают, кудий втікати від людий з берега, котрі часто люблєт попливати в мору, бо там дуже спека. Видите, цьоцю, а кажіт, жи наш нарід мудрий: тамкай навіт мавпи з дерев банани руками дістают, а наші, ніби мудрі, люди, платєт тисічі долярів нашим же ж мушігінам, аби з"їздити тудийкай- похляпатиси у воді, повибацкуватиси у піску на березі, намаститиси плюца їхним багном, й пожити зо три тижни у навісі на єднім патичку, встромленім в той пісок й накритім яковсь перепрілов соломов. А ми туткі маєм всьо, разом зи всєма злодіями, котрих, ані єдного, нема з чужини, каждий-єден свій, йно по-ружному си фастригуют, навіть єдно перед другим. Я доси не знаю: ми є країна, а чи йно- територія, якась блямбла на карті сьвіту, густо помащеній такими ж блямблами? Котрому, перший раз й колись-колись, дурному здалоси, жи цалий сьвіт на карті- то недобре, бо має бути кавальчиками? ! Той дурний вже, напевно, давним-давно, здох, але залишив по собі якісь купи відротків, котрі, напевно, ще дурніші від него самого, бо ніяк не второпают, жи землє є єдна і на всех, кілько би кого на ній не було, навіт, якби всі виздихали, але вимрут за єден раз не всі. Хто буде таляпати цемент з піском, аби над ними всєма понастановити памнітникі, ніби єдного хреста й звізд на небі- мало, а тре ще тудийкай наметати люстри з телєвізором й "Жигулі" з рульом від "Мерседеси", провести сьвітло з мигалковими лямпочками, й поповнити теліфон, бо тамтому сьвітови не буде спокою довкола орбіти, якщо не почує їхної пуканкі на дерев"єнім сідалі в кльозеті, де, направду, зачинає си кажде рано у всєх? !
 
Просто листа- без куперти, 14:17 15.04.2019
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 5807 днів)