Нехай би "втікачі" пам"ятали, що від самих себе не втечуть і, навіть, якби кудись ними вивітрило повиїздити, то всюди візьмуть самих себе. Наче десь там не будуть одні других варті. Де гад на гадові сидить- там гад гадом й поганяють. А, тим часом, через кордон вишуровують нетлінні залишки ще тут сущих. Ходять-їздять, й вибражають одні перед одними: в того- колеса срібні, як ручка від позолоченої конюшні в Арабаських Еміратах, а в того- лобове шкло- на копійку дорожче від заштопаних трусів. Нетлінні "вершки" тулумбасяться за новітній дерибан- на печерних пагорбах: ті, котрі крали, прийдуть на зміну тим, котрі страшенно хочуть. А не дати! Народ- як анекдот.