Зі самого ранку стало ми страшно, й дотепер не маю спаннє: якщо тому дідвакови при царскій охранци вже гедиж 70- то на нім, старім пензійонерови, просто гребуть грошву, бо в кожній охранці, від дітвака до дідвака, зароблєют гроші, на всєх і на кожнім. Але він ще має гешефт, бо видит всєх наживо й щодень, а в мене- лиш їхні нумери телєфонів. То я вже й сам не знаю: телєфонувати- кому: зразу- всєм до Київа, а чи каждому- по місту? Зараз беру документи- й шурую до праці в ратуши, бо я набагато молодший і вмію ладно відбадати, аж си дивувала колись Дзюньова пані Стася : "Йой, панунцю, Ви так ладно художно свистите, жи ані єдне слово з ваших уст помежи буквів си навіть не зашпортує. То, напевно, всі кобіти- Ваші, аж си в"ют? ! ". Вна, стара холєра, певно, хтіла ні зворохобити на філіжанку кави, але з якого зиску буду чужі кобіти водив на каву, аби потомкай повідали, жи мав"єм зиск відбити від них котрогось їхного хлопа, алюбо- бодай заморочити голову? Пек ти й восина, люди- нє: я си на чиїхось хлопах не розумію, бо всі кобіти- мої, йно жодна про то ще не знає. А ще повіджте ми, чи в ратушови платєт за кажду годину, а чи- за цалий день, а чи то- державна служба, чи- якогось францоватого злодія-мішігіна льокація, бо мені то важне: я си вже так змучив від злодіїв-мішігінів при краватках й пузіках, шо, бігме, аж спаннє ні не бере, навіть в дві руки.