Не так все робиться: попрацювали три місяці, звільнили- і на "біржу", на 600 грн. , а не "відступних" декілька сотень тисяч, бо вони, бач, "пани-міністри"; нехай, окрім самопошуку, побігають по нікому не потрібних "рабовласниках" з їхніми "пропозиціями" мінімальної (відтак, скільки хочу- стільки дам) зарплати, якщо ще щось, взагалі, запропонують а не, наприклад, суто виробничі (й теж- нікому не потрібні, або ж- без кваліфікації, види робіт, на які ніхто не йде, бо й так ні до чого не доробиться, адже спеціалістів зараз годі знайти, але, як не дивно, пани-стратегічні керівники гребуть, на збанкрутілих підприємствах, грошву сповна, й немалу), або ж- змиритися з давно відомим загальнонаціональним "трендом", на кшталт "там, де добрі зарплати і їх ще, навіть, платять- всі свої і давним-давно, і- на покоління вперед. Попрацював більше половини року- також на "біржу": схема- та ж, механізм- той же ж, хоча, правда, отримувати вже буде трішки менше, аніж трішки більше. На "біржі" путньої роботи собі не купиш, та й "конкурсів", більше схожих на закриті аукціони "з рук- в руки" не проводять. Взагалі, стимулів чогось бодай би хотіти в Україні давно нема, кожна наступна банда "іменем України"- бандитськіша від усіх попередніх, тому не хочеться навіть за двері помешкання виходити, не кажучи вже про те, аби чогось прагнути. Отак років або разів надцять "попатріотишся" (а, скоріш за все, "попатріотять" тобою)- й ніякого результату, окрім, хіба що, "босий прийшов- голим пішов". Теренами держави бродить Молох, наміцно вшнурований у патріотичні строї й, навіть, попердуючи "козацьким" (направду ж- кізяцьким, біз пірікладу й дізінфікілізіції) діхом. Діх нічім й нікік нє піхнєт, пітіму што вітчизняний діх- бєз зіпіху. Які там можуть бути "високі матерії, вони зацелофанені у розцяцьковану пачку "Мівіни" (дивно лише, як ще на "Мівінах" чи контрацептивах не малюють вітчизняну символіку: пани "патрійоти" користуються імпортними штучками, від яких такі, як вони не множаться, аби не було конкурентів)?