Респект старшому Веселому Василеві, зберіг пам"ять всього роду, тим живе і дітей навчив.  
Я зміг через архіви, метричні книги скласти родоводи своїх пра-пра-пра-дідів від 1785 року, від року заведення метричних книг за династії Габсбургів (ще навіть Австрії не існувало). Теперішньому поколінню дідівська слава 1 Світової війни не зрозуміла. А справи енкаведешні 1939-41 років, 1944- 1956 років - це московітський морок і період геноциду, а ще частина української історії. Але теперішні від влади того не знають, їм тендери, відкати, більш ласкавих слів і справ не знають, та й у архіви вони не ходять, може і читати добре не вміють. А от бумкокс, айкос, травка- це біда нашої молоді. Може хоча частину проблем міста зуміє Веселий (молодший) за каденцію вирішити, бо на теперішніх надії уже немає.