Прекрасно: кому, скільки, коли й за що "давали"? Будь-які спроби працевлаштуватися туди, де, за власним пізнанням себе, був би найкориснішим, закінчувалися чимось нічим, на кшталт "не вмієш закидати ногу на ногу- й так, аби трішки вище оголеного коліна світилося сонце твоїх талантів". Може, там тепер потрібно вже вміти більше: закидати ноги за шию? Вже, шляк трафити має, й дав би, якби мав що давати, а- й того нема. Заради правди: не всі так казали вголос й натяками, але "у їхніх очах я побачив мир", як у оповідв про кума в гостях у кума: "Та може будете їсти? - А чом би й ні? - Ну, ні- то й ні! ". Ні- то й ні?