І в поліції, і в церкві, і в культурі, і в Ратуші, всюди є порядні люди з гірського краю, землячок.  
А ось недавно читав українського Генія, що народився неподалік Дрогобича Івана Франка (він, певне, теж не дрогобичанин, бо не палили б його хату кілька разів славні землячки). Ось що залишив Каменяр про Дрогобич з перших вражень "Похвала Дрогобича", подаю кілька рядків, тому ДУМАЙте:  
Над Тисьменичкою-ріков,  
Що звесь «нафтовою калюжев»,  
Там город преславний Дрогобич лежить,  
Преславний, та не дуже.  
І хоч Борислав, Трускавець,  
Стебник і другі діти 
На нього сиплють слави блиск,  
Він якось не міг проясніти.  
І хоч дрогобицькі самі  
Тож лепські горожане,  
Цибулярі і зваричі,  
Все ж місто їх мало де знане.  
Та й не скажу, щоб мало вни  
О славу міста дбали: 
Щоб в світі вславитись, чого  
Вони не виробляли!  
О городе цибулярів,  
На поступ запопадний,  
Де що різник, то розбійник,  
Де Гершко – цар всевладний!  
Твій Ghetto, що зоветься Лан, – 
Оце-то раз дивниця: 
Здаесь, що не зрівнявсь з ним 
І львівська Зарваниця.  
Твій бориславський тракт – гай, гай,  
Се восьме чудо світу!  
Здаєсь, що на нім ти болото зібрав  
З ціліського повіту.  
Твій тротуар, твій монастир,  
Шпиталь твій – Боже, Боже!  
Назвати може їх мій спів,  
Но описать не може!