Сумно все це читати. Українське суспільство не поважає вчительської праці: скільки б не викладалися, як би не старалися навчити, скільки виховних заходів би не провели - все одно: то репетиторством дорікнуть (до речі, каторжна праця, маю освіту історика, однак за професією не працюю, але ж двоє синів ходили на репетиторства і все було видно), то грошима на штори, то замало викладаються (а найбільше претензій до тих, хто якраз найбільше викладається), то ще якась дурниця. Шкода, бо така держава не має майбутнього. Згадайте українських класиків, особливо галицьких, їхні оповідання про школу: яка колись була повага до виховника, яка вдячність за працю, які крилаті вислови про школу та вчителя. А зараз? Так, у кожній професії є зайві люди: і серед педагогів, і серед прибиральників, і серед медиків, і серед юристів, і серед мерів і т. д. Але такої тотальної зневаги до вчителів ще не було ніколи!