У Дрогобичі на території меморіалу «Вічний вогонь» під час пошуків виявлено людські останки. Роботу проводять фахівці комунального підприємства Львівської обласної ради «Доля». Про це 18 вересня повідомив директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак. З усього стає очевидним, що більшість похованих тут – службовці репресивних органів НКВС, а так само російсько-більшовицькі окупанти, які прийшли в ролі «визволителів» на заміну німецьким гітлерівцям.
Історик нагадав, що ще кілька років тому опублікував працю, де довів: на території нинішнього меморіалу захоронені радянські окупанти, які діяли на українських землях у 1940-х роках.
«…На вічному вогні 19 вересня 2025 р. маємо знайдені кілька поховань вздовж південно-західної стіни меморіалу, та насправді їх має бути поіменно значно більше, а саме 137 окупантів, оскільки чітка загальна кількість в реєстрі 1944-1945 рр. КГБ становить 137 чоловік, а самих могил у документах зафіксовано 19. При цьому до окремих із цих 19 могил дуже багато доховували по кілька осіб в різний час до 1947 р. включно, які таким чином ставали попросту «братськими могилами» від куль УПА, так само, як це сьогодні удається із рашистами від куль Збройних Сил України.
На той час це була спеціально відведена територія на незабудованій частині Лішнянського передмістя Дрогобича (дивіться план міста 1935 р.). Цю землю радянська влада відвела між будинками і віллами ХІХ – першої половини ХХ ст., що знаходилися на ключі рогу розі вулиць Івана Франка і Самбірської, для так званої меморіальній площі ім. полковника Петра Ігоровича Давиденка «по улице Самборской», який нібито загинув в Карпатах, «визволяючи» нас з вами, і якому «визволителі» поставили спеціальний пам’ятник.
Між 1960 і 1964 роками на площі із могилами окупантів було створено меморіал. Надмогильні пам’ятники різної конусної форми з вигравійованими прізвищами полеглих, які розташувались півколом. У центрі меморіалу встановили дві скульптури: першу – камінь із п’ятикутною зіркою та пам’ятною табличкою, другу – скульптуру пораненого радянського солдата, який тримає прапор. Перед другою скульптурою розмістили вічний вогонь. Згідно музейних документів, вздовж алеї, яка вела позаду самого першого пам’ятника «вічний вогонь з радянським солдатом, що лівою рукою піднімав вгору окупаційний прапор» були також і окремі ідеологічні таблиці. Сама ж алея була викладена вкраденою окупантами з інших дільниць міста, тесаною кам’яною білою бруківкою (30х30 см) часів бургомістра Раймунда Яроша. Ця алея вела «прохожих» до могил окупантів. Так званий «вічний вогонь» № 2 проекту 1973-1977 рр. до 2022 року був на тому ж місці, що й у 1944 – 1945 рр. на так званому «братському цвинтарі» площі ім. П.І. Давиденка.
За неофіційною версією, після того, як, дружина геренерал-майора Васильєва Івана Васильовича під патронатом КГБ таємно вивезла труп чоловіка з могили (на глибині 2 м), що стояла на південній дільниці площі ім. леніна наперед вікон нашої славної ратуші, під гарматою, яку запроторили у 1944 р. над «трупом» генерального майора окупантів Франкового краю. Цілком можливо, що кістяк Івана вивезли на болота у москву, але ж якщо його наші колеги все таки знайдуть, то буде велике чудо, яке можна буде, мабуть, і сьогодні використати для обміну. Якщо ж тут не буде його могили і ще одного лейтенанта Руцина, який був похований на міському кладовищі Дрогобича, то цифра похованих становитиме не 137, а 135 окупантів. Як відомо, гармата простояла до 1990-х, коли її одразу перевезли на площу Давиденка по вул. Самбірській і написали, що ця гармата є пам’ятником тому ж самому Васильєву.
Щодо статистики можливої кількості, то час покаже. Хоча на те вона й археологія, – наука дуже непроста, методи, якої окупанти могли використати так само і в радянський час для фальсифікації числа «визволителів», знатних з яких могли таємно ексгумовувати їхні родичі, також знатні комуністи. Згідно усних тверджень Остапа Федоришина, у 1973-1977 рр. на території меморіалу проводили розкопки і прихильники ліквідації меморіалу згодом стверджували, що під час його реконструкції було проведено ексгумацію поховань, через що статус ділянки як кладовища ставиться ними під сумнів. Однак жодних документальних чи інших доказів на підтвердження цих тверджень немає. За О. Федришиним, в той час «було кілька індивідуальних могил – на похованні одного із вищих чинів стояв великий камінь із викарбуваним написом, а решта переважно були братські могили. Із міськвиконкому ми отримали кількість могил та план їх розташування. Пам’ятаю, що якісь розкопки там велися, навіть бачив одну труну. Пам’ятаю, що ці роботи велися за погодженням санепідемстанції. Але чи були якісь перезахоронення, не знаю».
Час покаже, База в Нагуєвичах і розкопки в Дрогобичі триватимуть як мінімум 2 тижні.
Принагідно публікуємо рідкісні фото цвинтаря загарбників із часу існування площі Давиденка, а також републікуємо поіменний реєстр знищених українцями окупантів.
Серед перших знахідок є розрубаний кістяк окупанта, який пошкодили в 1970-х р. при будівництві, ще декілька, і чимало супровідних знахідок, зокрема саперна лопата, кований цвях з епохи Якова Франка і фрагменти кахлів, які так само, як і артефакти з Тюрми на Стрийській, реєструються для зберігання у спеціальному фондосховищі фахових установ Львівської обласної ради.
Будьмо дужі, адже не личить давнім родам галицьких бояр ходити по кістках окупантів з московських боліт. Далі буде!» – запевнив Богдан Лазорак.
                          
Переглядів: 1307
|
