Ось уже другий тиждень у нашій громаді не вщухають численні новини про так зване реформування закладів освіти на виконання Закону України «Про повну загальну середню освіту». Але що це насправді – виконання закону чи цілеспрямоване знищення окремих навчальних закладів під зручним прикриттям гучного слова «реформа»?
Громаду буквально ошелешили новиною: Ліцей Б. Лепкого у Дрогобичі позбавлений права набирати учнів до 5 класів, а Ліцей № 7 у Стебнику – права набирати учнів до початкової школи. Рішення, яке чиновники намагаються подати як неминучий наслідок законодавчих змін, насправді викликає все більше запитань.
Батьки та вчителі Ліцею № 7 у Стебнику протягом багатьох років змушені відверто боротися і відстоювати право дітей навчатися у закладі, який десятиліттями вважався одним із найкращих у місті. Саме тут учні демонструють вагомі результати у навчанні, займають призові місця на олімпіадах і гідно представляють місто навіть на рівні області.
Та, схоже, для когось ці результати – не аргумент… Протягом років місцева влада методично намагалася зменшити інтерес до цього ліцею. Штучно обмежувалася можливість набору учнів, натомість активно збільшувалася наповнюваність інших закладів, передусім – 6 гімназії. У приватних розмовах неодноразово звучали навіть відверті погрози від посадовців і депутатів: мовляв, якщо не вдасться знищити цей навчальний заклад ззовні – його «доб’ють» ізсередини.
І це вже давно перестало бути лише словами. У 2024 році було ухвалено рішення, згідно якого Ліцей № 7 у Стебнику втратив право набирати учнів до 10-11 класів. Наслідок – старшокласники змушені були шукати можливість продовжувати навчання… у Трускавці.
Тепер влада зробила наступний крок. Під прикриттям «освітньої реформи» у Ліцею № 7 забирають початкову школу і водночас «годують» батьків та педагогів солодкими обіцянками про світле майбутнє. Учнів пропонують перевести до 6 гімназії.
Чим керується мер із ручним управлінням освіти, ухвалюючи такі рішення? Якщо порахувати всіх учнів у школах Стебника, то навряд чи через два-три роки набереться, згідно з вимогами до ліцею, по два 10-12 класи у ліцеї № 7. А це означає одне: заклад автоматично перетвориться на гімназію. Але без початкової ланки така гімназія буде фактично приречена на самоліквідацію. Невже цього не розуміють Кучма, Шев’як і колишня вчителька ліцею Марчук? І звідки з 01.09.2026 року ліцей № 7 має набрати, згідно із планом управління освіти, затвердженим рішенням виконкому, аж три десяті класи?
Хто проводив моніторингове опитування серед учнів 9-х класів міста щодо того, де вони планують продовжувати навчання:
▪️ Скільки таких учнів є у Стебнику?
▪️ Скільки з них залишаться у 10-му класі, підуть у Трускавець, у коледжі чи профтехосвіту, а скількох батьки взагалі вивезуть за кордон?
Де реальна аналітика? Чи рішення знову ухвалюються «наосліп»?
Проаналізувавши цю ситуацію, постає ключове питання: де у всій цій історії право дитини на освіту?
Нагадаємо, що відповідно до статті 6 Закону України «Про освіту» засадами державної політики у сфері освіти є, зокрема:
• людиноцентризм;
• верховенство права;
• свобода вибору видів, форм і закладу освіти.
Батьки свідомо обрали для навчання своїх дітей саме Ліцей № 7. І тепер виникає логічне питання: чи можна говорити про свободу вибору, якщо влада фактично змушує змінити навчальний заклад?
Чи не є це прямим і кричущим порушенням права на освіту?
Так, Закон України «Про повну загальну середню освіту» справді запровадив розмежування між гімназіями та ліцеями за рівнями освіти. Але чомусь посадовці вперто мовчать про іншу норму цього ж закону – статтю 35. У ній чітко сказано: «За рішенням засновника ліцей може також забезпечувати здобуття базової середньої освіти та, як виняток, здобуття початкової освіти».
Тобто Закон дає повне правове право зберегти Ліцей № 7 зі всіма рівнями освіти. Дає можливість дітям навчатися від першого класу і до випуску в одному навчальному закладі, без штучних переїздів і адміністративних експериментів над їхнім майбутнім.
Але влада навіть не розглядає цей варіант
Натомість ми бачимо відеозвернення чиновників, де звучать гучні слова про «гарантії права на освіту». Зокрема пан Кучма публічно запевняє, що все буде добре. Але виникає закономірне питання: які гарантії можна давати на майбутнє, якщо права дітей порушуються вже сьогодні?
Юридично такі «гарантії» не мають жодної сили. Це просто слова. Слова, за якими стоїть реальність – ліквідація цілої освітньої структури.
І виникає ще одна проблема, про яку чомусь говорять дуже обережно
Що буде з учителями початкової школи? Їх фактично змушують перейти до гімназії, яка вже укомплектована педагогічними кадрами.
Чи не означає це, що через певний час почнуться скорочення?
Чи не буде це прямим порушенням трудових прав педагогів?
Тоді виникає головне питання: у чиїх інтересах відбувається ця так звана «реформа»:
• в інтересах учнів, права яких вже порушуються?
• в інтересах учителів, які ризикують втратити роботу?
• в інтересах батьків, яких поставили перед фактом?
Чи, можливо, все ж таки в інтересах окремих чиновників та зацікавлених осіб, які роками намагаються перерозподілити освітню систему міста під власні рішення? Тоді це вже не реформа.
Це – системне знищення одного з найкращих навчальних закладів Стебника, прикрите формальним виконанням закону.
P.S. Сьогодні українські військові на фронті борються із зовнішнім ворогом, який прагне знищити нашу державу. Але водночас у тилу нам доводиться боротися з іншим ворогом – внутрішнім. Ворогом, який не стріляє ракетами, але здатний знищувати не менш важливе – право дітей на вільну освіту, право громади на вибір і право суспільства на справедливість. І якщо ми сьогодні дозволимо це зробити – завтра під виглядом «реформи» можуть знищити ще більше. Бо найстрашніше – це не ворог зовні. Найстрашніше – коли руйнувати починають зсередини.
З повагою, Іван ТОРСЬКИЙ, голова ГО «Три сили»
Переглядів: 1701
|
