Смертельна ДТП у Рихтичах

Добре живеться видно, ніде гроші подіти, хіба вечорами на мотоциках ганяти. Дурка в голові, не мають чим зайнятися, от погано й закінчують.

Біда та горе.  
Батьки!  
Чому дозволяєте своїм діточкам купляти цю двоколісну смерть.  
Це не транспорт - це явна смерть рано чи пізно.  
Будьте розумні вже кінець кінцем.

2004 рік народження, це не діточки, 22 роки, доросла людина

Дрогобицькi як побачили Рихтицьких-пiшли на таран. А тому що сiльськi не мають права ганяти, та переганяти Дрогобицьких рагулiв. Дрогобицький рагуль мае завжди бути першим байгаром, або хоча б рагульом.

Ага, ще один трафунок стався, минулоріч, на одному з виробництв: одне немудре, вже далеко не юне, так хвацько шпрехензедойчив на риштуваннях, що аж йому кумар алкашний закрутив голову- і пішов сторчки. Хто там, каже тепер, дбає про яку техніку безпеки (з цитати одного "класика жанру": "Наше завдання- зробити територію України небезпечною"- теж, проффесори зі всього, штубак на штубакові). Чого б ото їздити, якщо не знаєш, яке колесо- переднє, а яке- аби наздоганяти? ! Це ж- село, а не середина пішохідного переходу у місті, де можна на живих людей своїми членовозками перти- й нічого.

Астанавитесь! дрочити члени на дорогах, це може привести до аварii, або в гiршому випадку, попадете не в рай, а до 40 розбещених дiвчат!

Добре шо так сі стало бо моча била фонтаном в голові одного і другого дурня. Тепер одним тупорилим стане менше, а інший може вже ніколи не годен буде рівно сидіти на мотоциклі.

Думка- на думку, все- з життя поколінь. Світ вже створено, один раз- і назавжди. Все, що потім, крізь покоління, постворювало (і понастворювало) людство- лише декорації, варіанти- і самореалізації, і самоутвердження. Наповнення всього цього абсолютно відповідає чотирикнижжю, теж, часто, незрозуміло чому, кривавому й людиножерному. Але ж, здавалося б, починали всі автори писати про добро і, наче, й пропагували його. Для чого тоді там- стільки зла і бичування (так скеровувала їх власна підсвідомість: хотілося, попри все, "двіжухі", бо єлеєм життєвим вже й тоді перенаситилися? )? Ото і все діється так, як було закладено в рядках чотирикнижжя (зазвичай пропагованого, як орієнтир життя людства): людство пустило добро з торбами по світу, аби задовольняти власний (бо ж ніхто, сущий на землі, не живе і не діє по за її межами), якийсь приховано-диявольський, ненаситний інтерес до зла. Людство само себе і любить, і ненавидить, катує і возвеличує, самопроголошує і знищує. Прогрес технічний далеко не завжди сприяє, бодай, буденно стабільному, прогресу моральності людства. Якщо "возлюби ближнього, як самого себе" має діяти на земній кулі всеохопно- то має діяти і в кожному- як у всіх. Незалежно від того, у кого яка корона на голові, чи на якому троні сідалище всідалища. Якраз і ця ситуація: вже доволі зрілі люди, але (даруйте, бо таких випадків- тьма), все одно, уявили, що "посадили боженьку на ровер" (підсвідомо, вони самих себе, нехай і прикро ситуативно, уявляли отими "боженьками", котрим "море по коліно, в мізках лише- "всє чєтирє колєса"). Чи буває біда самотньою? Та ніколи, й не буде, допоки людство не усвідомить, що воно було створене для добра. і без жодного зловживання швидкостями. Спішім помаленько. Так, чи інакше, а, всі і кожен, доживемо не довше, аніж до кінця життя. Маємо його- то нащо, наввипередки, наближаємо фініш?

жиди думають що свiт створений для них, тому мутять людство вже бiльше нiж 2000 рокiв, роблять постiйно вiйни чужими руками, наживаються, перепродують гамно, вбивают людей, мучають й тому подiбне. Як би не було еврея-людство би жило тихо й спокiйно.

І знову мотоцикли

коли герб Дрогобича перероблять, замiсть бочок з сiлью-колеса вiд мотоцикло-квадроциклiв поставлять?

Треба буде сідло того квадроцикла прикрасити вишивками, а на кермо- почепити три прапорці: один- синьо-жовтий, другий- жовто-синій, а посередині- той, що був між ними двома багато десятків років, аби ті два не понадувалися один на одного й вітром не знесло під час гонок на постаменті, може, якраз, всі три об"єднаються у спільну ідеологію. Гіренького льосу для народу від того ані раз не поменшає. Гіренько, але народ самопройшов психологічні тренінги: "Та вже якось буде", "Аби не гірше", і "Маємо те, що маємо"- вічне, як сам час. Нащо було той прапор перевертати догори ногами і заносити до зали лежачи на раменах, а не так, як йому належало? ! Бо "українці зароблять собі грошей" на плантаціях рабовласників у Європі? Там, далі й довкола, ще багато різних територій (якщо, раптом, українцям українські непотрібні вже, заодно- й люди, і народ, і населення).

прапор теба помiняти, а то як жовтий зверху, а синiй знизу-то так як би баба хлопа ебе, а як наоборот то хлоп бабу ебе. А от як поставити сторчма, то взагалi не ясно хто кого-баба хлопа стоя, чи хлоп бабу.

То, напевно, фотографу скривило фокус від цьогорічного зимового холоду. Але- правда, що є й такі баби, котрим одного хлопа- замало, то повиганяли, та й хлопи- по три жони. Тоді навіть простиня аж тріпоче. Бо кожен наступний до неї ані не підійде, або, якщо біля неї побуде- то там і вмре. І накриють його простинею, бо прапор мучити на таке- гріх: ніяких мільйонів у бюджеті не вистачить на компенсації родинам. Ая, мертвим й так гроші не треба, а живим- за що: за те, що хтось у них вмер? А тим всім живим, котрі довкола, й довкола, й довкола них, де: у заштампованих міхах і у золотих злитках? Але- де, у кого? !