.jpg)
«Слово офіцера» – це не просто красива фраза чи зручний політичний образ. Це символ честі, відповідальності, дисципліни та безумовного виконання сказаного. Це моральний кодекс, де за словами стоять дії, а за обіцянками – конкретний результат. Саме тому офіцерська честь завжди була синонімом довіри.
А тепер головне питання: чого варте «слово офіцера», якщо воно звучить гучно, пафосно, але систематично розбивається об реальність?
Міський голова Дрогобича Тарас Кучма любить нагадувати про своє офіцерське звання, присвоєне йому 20 листопада 2014 року. Цей статус, безумовно, мав би зобов’язувати до відповідальності, послідовності та вміння відповідати за власні слова.
Але, схоже, у дрогобицькій політиці «слово офіцера» дедалі більше перетворюється на політичний лозунг, за яким ховаються гучні заяви без жодних наслідків. 26 квітня 2024 року під тиском депутатів до порядку денного сесії було включено питання звіту заступників міського голови. Саме тоді Тарас Кучма публічно заявив, що при звільненні заступників винесе на голосування проєкт рішення і про своє звільнення – справжні офіцери не розкидаються пустими та голослівними заявами. Дослівно все було сказано так: «11 депутатів, 11 тих, що проголосували. Я хочу вам сказати, що ви зараз проголосували за те, що міський голова не має жодних повноважень. Абсолютно ні одного повноваження. І я вважаю, що завтра винесу іще одне рішення – про припинення своїх повноважень особисто».
Звучало сильно, навіть драматично. Але де це рішення? Де той вчинок, який мав би підтвердити серйозність слів? Де відповідальність? Бо справжній офіцер не кидається словами на вітер. Офіцер не робить гучних заяв лише для політичного шоу. Офіцер або виконує сказане, або не говорить цього взагалі…
У результаті депутати відправили заступників у відставку, але сам міський голова свою ж обіцянку просто «забув»: рішення не виніс, не виконав. Не пояснив.
І це, на жаль, не поодинокий випадок…
Дрогобичани роками чують від мера десятки, а то й сотні гучних заяв, обіцянок та запевнень. Однією з найяскравіших стала історія зі сміттям на вулиці Гайдамацькій. У листопаді 2020 року мешканцям пообіцяли вирішити проблему за 4-6 місяців. Це звучало оптимістично на той час. Реальність виявилася традиційно іншою: проблему вирішили аж у вересні 2025 року. Тобто не за пів року, а за п’ять років.
Помилка? Ні. Це вже стиль управління: пообіцяти швидко, зробити колись потім, а відповідальності не нести ніколи.
«Я не обіцяю – ми робимо», – казав мер.
Суспільство втомилося не від труднощів. Суспільство втомилося від брехні, політичного лицемірства та порожніх декларацій, які роками продають людям під виглядом «роботи». Бо проблема не лише в невиконаних обіцянках. Проблема – в руйнуванні довіри. У дискредитації самого поняття честі. У використанні офіцерського звання як красивої декорації, коли реальні дії цьому статусу не відповідають. Коли слова мера систематично розходяться з реальністю – це вже не випадковість.
«Якщо слово офіцера нічого не варте в політиці мера, то чого варті всі інші його обіцянки?
Дрогобич заслуговує не на чергові вистави, не на дешевий популізм і не на голослівні заяви. Дрогобич заслуговує на чесність.
P.S. За десять років дрогобичани почули вже достатньо. Тепер головне питання не в тому, що ще пообіцяє міський голова. Головне – чи залишилося бодай щось, у що люди ще готові повірити.
Бо коли слово перестає мати вагу, посада автоматично втрачає повагу.
Тепер ми самі розуміємо, чого варте слово нашого офіцера…
Переглядів: 660
|
