Дрогобицьке "Милосердя" - острів віри, любові та оптимізму

Надрукувати
Інтерв’ю
Написав(ла) Юрій Федчак   
10.10.2011
МилосердяДіти веселилися і співали, розказували вірші та танцювали. Цього дня у дрогобицькому соціальному центрі "Милосердя" відбувалося святкування Дня осені, де були присутні батьки маленьких школярів та автор цих рядків. Директором даної благодійної організації є педагог зі стажем Руслана Галишин, інтерв’ю якої пропоную читачам "Дрогобич Інфо".

(натисніть на фото для перегляду, всього 16 фото і 4 відео)

Фото 2, фото 3, фото 4, фото 5, фото 6, фото 7, фото 8, фото 9, фото 10, фото 11, фото 12, фото 13, фото 14, фото 15, фото 16.

- Руслано Зеновіївно, коли був заснований центр "Милосердя" і яка мета його діяльності?

- За статусом ми – благодійна організація, заснована в далекому 1998 році. Тішуся з того, що напрямок діяльності Центру з тих пір не змінився, він лише розширився. Названо центр "Милосердя" тому, що в ньому ми обслуговуємо населення пільгових категорій, надаючи при цьому ряд соціально-побутових послуг, а також матеріальну підтримку, яка так необхідна інвалідам, особам похилого віку, а також сім’ям, де є діти з особливими потребами, або ж неповним родинам, що потребують матеріальної, моральної підтримки. У нашому Центрі є приймальня, в якій можна отримати спеціальні консультації; діють пральня, перукарня, пункт прокату засобів реабілітації, благодійна їдальня. Окремим напрямком є робота з дітьми, зокрема впродовж чотирьох років діє група продовженого дня для дітей ЗОШ №3. Також окремим напрямком є функціонування музично-драматичного гурту "Родина", хористами якого є люди літнього віку, а саме ентузіасти, яким не хочеться перебувати самотньо вдома, і ще замолоду були такими активними, непосидючими. Гурт вшановує тільки українську пісню, готує різні творчі вечори, зокрема традиційно 14 жовтня ми готуємо концертну програму, присвячену Покрови Пресвятої Богородиці та УПА. З творчою програмою ми поїдемо в Центр для репресованих в Моршині. Згодом гурт підготує різдвяну та інші творчі програми для Будинку самотніх осіб в Підбужі та інших закладах.

Основна наша діяльність – це соціальна, матеріальна допомога, а також юридична. Протягом року ми надаємо допомогу прямо чи опосередковано до 1000 осіб. Сьогодні є багато людей, які просто елементарно не вміють чи не знають, як вирішити певну проблему, наприклад, як написати заяву та куди її подати. З кожним роком законодавство України змінюється з метою полегшити життя наших пенсіонерів, інвалідів. Але дуже часто буває так, що людина навіть не знає, куди звернутися і як оформити документи, приміром, на субсидії. Своєю діяльністю ми охоплюємо Дрогобич, Стебник та район. Мені здається, що потреба виникає не так у матеріальній допомозі, як у соціальній та юридичній. Якщо в американському суспільстві будь-яку проблему вирішують в судовому порядку, то для нашої людини саме усвідомлення судочинства викликає паніку, стає психологічним бар’єром, а тим більше суди сьогодні буквально завалені різними справами. Цього року нам вдалося через суд допомогти двом родинам, у яких діти-сироти, розв’язати проблему, яким підприємство тепломереж здійснило неправильні нарахування. Ми знайшли порозуміння з підприємством, причому для таких родин самотужки пройти всю цю процедуру було б дуже важко.

- Хто був ініціатором створення Центру "Милосердя" та є фундатором його діяльності?

- Соціальний центр "Милосердя" - це моє дітище. Його діяльністю я живу, вболіваю за нього, і ця робота мені дуже подобається. Однозначно можу сказати, що в цій роботі я себе знайшла. Дуже допомогла мені в роботі депутатська діяльність в 1998 році, і за чотири роки депутатства мені було достатньо, щоб побачити все, що відбувається за лаштунками влади. Зрозуміла відтак, що будь-яку проблему можна вирішити, однак при цьому слід докласти чимало зусиль. Люди багатьох речей просто не знають, зокрема своїх прав, діючих місцевих програм та багато іншого.

Першим у діяльності нашого Центру був проект співпраці з американцями. Цей проект, складений мною, так і називався: "Соціальний центр "Милосердя" в Дрогобичі". Організація "Армія спасіння" підтримала наш проект і фінансувала його один рік, завдяки чому ми і створили скелет і структуру того, що хотіли мати на той час. А проблем було багато: людина шукала місце, де б їй безкоштовно поміряли тиск, визначили цукор в крові, могла поїсти. Бувають в людей і такі життєві обставини, в яких виникають, здавалося б, безвихідні ситуації. Наприклад, молода дівчинка закінчила Червоноградський інтернат (9 класів), і приїхала сюди поступати в училище. Дитина при цьому нічого не має: її мама веде асоціальний спосіб життя, до того ж в сім’ї – п’ятеро дітей, про яких вона не дбає. Крім доброго слова, молодій дівчині на перших порах потрібна постіль, продукти, миючі засоби – все це вона отримала у нас до часу отримання стипендії, і навіть у складних моментах життя вона надалі може звернутися за допомогою до нас.

З 1999 року нам фінансову допомогу надає "Карітас" (Відень, Австрія). На таке святкування, що відбулося сьогодні, кошти не потрібні, а ось на діяльність їдальні, оплату комунальних послуг, матеріальну допомогу – безумовно. Крім цього, у нас на першому поверсі в приймальні є скринька, де пожертву на діяльність центру можуть дати всі бажаючі.

На вулиці Трускавецькій, 62 діє наш пункт прийому "Милосердя", куди щовівторка добродії можуть здавати свої речі, однак щодня, крім неділі можна завітати з благодійною метою безпосередньо у наш Центр. Є бажаючі подарувати навіть вживані меблі (бо придбали нові), і при цьому ми виступаємо посередниками. Це – маленька і непомітна робота, але дуже потрібна. Уявіть собі погорільців, яких у будинку вогонь знищив все майно: їм нікуди звернутися, немає й грошей. І ось в той час ми просто допоможемо меблі (вживані диван, крісло, шафа, побутові товари тощо) безкоштовно перевезти з дому добродія, адреса якого нам відома, до дому постраждалих. Різні випадки бувають в житті. Одні люди мають гроші чи інші можливості побороти наслідки лиха чи інші проблеми, а інші – ні. Останнім і намагаємося допомогти. Звісно, всіх бажаючих охопити ми не можемо. Є 7, 5 тис. інвалідів, але можемо допомогти лише одному з семи.

- Чи допомагає вам влада?

- Влада нам допомагає з часу створення організації. Саме влада дає нам безкоштовно в оренду приміщення. Не отримуючи від нас орендної плати за приміщення, влада начебто втрачає, але, враховуючи нашу соціально спрямовану діяльність, ми таким чином і допомагаємо владі, знімаючи деякою мірою соціальну напругу. У світі саме так і є, коли поєднуються ресурси державні та громадської організації. Посприяла нам влада в документальному оформленні діяльності центру, зокрема депутат пан Михайленко.

- Розкажіть, будь ласка, про колектив центру "Милосердя".

- Наш колектив невеличкий і дружний: директор, працівниця на кухні, працівник приймальні, бухгалтер та перукар (решта є волонтерами - Ю.Ф.). Всі ми працюємо водночас за кількома програмами, першою з яких і є цей соціальний центр. Друга соціальна програма полягає в обслуговуванні нашими працівниками немобільних людей вдома, тобто людей, які прикуті до ліжка чи не можуть вийти з дому за станом здоров’я і є залежними від тієї допомоги.

- Але ж цю допомогу повинен надавати соцзабез…

- Це – окрема юридична одиниця, яка називається Територіальний центр по обслуговуванню одиноких непрацездатних громадян, який фінансується з місцевого бюджету. Але вони вимушені працювати в певних рамках, тобто обслуговувати, наприклад, суто одиноких людей. Але є різні ситуації, зокрема, ми бачимо, що є батьки, про яких діти просто забувають, не допомагають їм. І якщо виникає така нестандартна ситуація, де нема кому чи то прибрати, чи попрати, чи здійснити покупки в магазинах або сплатити комунальні платежі, тобто потрібні, в переносному значенні "руки і ноги" для немічної людини, тоді ми відгукуємося на її потреби. Кількість таких осіб, яких ми можемо обслужити – від 35 до 60 чоловік в основному старшого віку.

Третя програма, за якою працюємо – це група продовженого дня для школярів та учнівський табір у липні та серпні. 30 жовтня закінчується четверта програма – це програма реабілітації дітей-інвалідів з особливими потребами. Для них в реабілітаційній кімнаті на третьому поверсі Центру працює масажист-невропатолог, виконуючи лікувальний масаж та лікувальну фізкультуру. В рамках того ж проекту діти, хворі на ДЦП, їздили на лікування і оздоровлення в клінічний санаторій Міністерства оборони України. Це – чудовий санаторій, в якому на лікуванні діти пробули 16 днів. Сім’ям з такими дітьми цього року ми вже тричі надавали допомогу і продуктами, і засобами гігієни (памперсами). Тому, користуючись нагодою, звертаюся до підприємців з пропозицією допомогти, хто може, надати власне памперси чи кошти на їх закупівлю для потреб таких дітей з ДЦП.

- На Вашу думку, соціальний центр "Милосердя" цілком задовольняє потреби регіону?

- Якщо розглядати дитячий проект, то очевидно, що площа приміщення Центру є недостатньою для вдоволення всіх потреб. Але основне, що нам дуже потрібно – це правова допомога консультанта-юриста, який би надавав свої послуги безкоштовно, або щоб його послуга була доступною, недорогою.

Зараз ми завантажені роботою, тож все охопити неможливо… Купуючи продукти чи медикаменти по перерахунку, ми сплачуємо всі податки, адже готівкових розрахунків немає. Громадська організація, складаючись нехай з п’яти чоловік, отримані кошти може між собою розподілити. А от наш Центр згідно законодавства України щонайменше 80% отриманих коштів зобов’язаний віддати на благодійність. Водночас ми сплачуємо комунальні платежі як комерційна структура, і це – наша проблема. Для наших донорів це є незрозумілим, але такий стан речей. Це залежить не від влади міста, а від законодавства України.

- Які ще інфраструктури варто задіяти в Дрогобичі? Чи варто, на Вашу думку, задіяти у нас центр для жінок на кшталт Західноукраїнського Центру у Львові "Жіночі перспективи"?

- Дуже часто говорять про європейські стандарти, особливо чиновники. А от чи розуміє той чиновник, що таке "європейський стандарт"? Коли кажуть: ми всіх забезпечимо пенсією, то це в Україні не означає європейський стандарт, це – підміна понять, позаяк на таку пенсію прожити важко.

Болісно, коли молода дівчина страждає від того, що у неї - матір-алкоголічка, чи в родині є дитина-інвалід. І так само мені шкода, коли йде насилля чоловіка до жінки, коли вона має на руках дитину, і в критичну мить жінка потребує прихистку. Звичайно, від такого неможна відмовлятися, і в цивілізованому світі такі центри для жінок діють. Нажаль, такі явища були, є і будуть. Але на ці речі дивлюся прагматично: уявляю собі, скільки такий центр може коштувати… Спочатку слід побудувати чи придбати приміщення, згодом облаштувати його всім необхідним (ліжками, столами, кухонними засобами і т.д.), оплатити роботу працівників, комунальні платежі, кошти на придбання продуктів харчування, постелі тощо. Це – окремий проект, яким повинна займатися група однодумців, які б хотіли таке створити, і тільки спільними зусиллями і міської ради, і благодійної організації. Можливо, це би міг бути регіональний проект, але це – ще один крок до отих європейський стандартів. Сьогодні це – актуально. І такий центр колись буде створений, бо якщо поглянути 10 років назад, то помітно, що суспільство змінюється, і кожна людина дещо міняється. Коли раніше ми говорили: будуємо громадянське суспільство, то люди тоді не розуміли, що це таке. Зараз також багато хто не розуміє, але зараз створюється багато громадських організацій. Одна організація не може вирішити всю проблему, наприклад, ми можемо нагодувати 20-30 чоловік, але не 300. Європейський досвід свідчить, що чим більше таких організацій, тоді легше подолати назрілі проблеми. Я завжди виступаю проти великих інтернатів, а власне за нечисленні дитячі будинки, де би всі знали один одного, бо саме в таких умовах можна створити затишок, інакше це – казарма. Краще заснувати щось маленьке, щоб діти себе відчували в родинних умовах. Однозначно я за те, щоб такий центр для жінок був створений у нас. Знаю, що для одиноких жінок для прихистку діє центр по вул. А. Шептицького, але ще з депутатського досвіду знаю, що наше законодавство чомусь ставить всіх у своєрідні рамки, тобто обмеження. Наприклад, у відділенні є вільне ліжко, але директор не може цю жінку прийняти через законодавчі чи санітарні норми. Вважаю, що все має бути спрощене.

- Ви – оптимістка?

- Завжди розумію, що слід вірити у все найкраще. Але іноді на роботі зустрічаєшся з такими перешкодами, що мимоволі опускаються руки. Проте потрібно бути оптимістом. Однозначно.

- Ваше життєве кредо?

- Робити все так, як би ти хотів, щоб люди робили для тебе. Я ніколи не є артисткою і не люблю лицемірів. Я – категорична в деяких моментах і не визнаю сірого, лише поділяю все на чорне і біле, порядність і непорядність. Я люблю працювати, але при тому слід завжди залишатися таким, яким ти є.

- Дякую за інтерв’ю та бажаю Вам та усім працівникам соціального центру "Милосердя" міцного здоров’я та наснаги в усьому.

Красива і повна енергій жінка з відкритим до людей благородним серцем, що віддає свій час, енергію, знання, зрештою, всю себе на благо інвалідів, безпомічних літніх людей, обділених материнською опікою дітей та всіх, хто цього потребує. Це – Руслана Галишин. Вона згодом зізналася, що не прагне слави, бо виконує маленьку роль посередника між тими, хто дає і тими, хто потребує допомоги. Скромність – ознака величі. Я так думаю. Можна багато красномовних слів сказати на її адресу та всього колективу, але чомусь на думку спадають слова Цицерона: "Де справи самі за себе говорять, слова не потрібні". Тому велика подяка і пані Руслані, і всім працівникам соціального центру, а також усім добродіям, що виявляючи своє милосердя, дають пожертву на діяльність цієї благодійної організації.










Переглядів: 5897

Коментарі (7)
 
А хто такий Федчак?
| Ukraine, Lviv
Рейтинг: 1+ 0-
 
Лариса, 09:34 10 жовтня 2011 р.
 
Колись на цьому сайті працював. Тепер вільний журналіст, жанр "все гарно"
| Ukraine, Odessa
Рейтинг: 1+ -3-
 
Знаток, 09:36 10 жовтня 2011 р.
 
Жанр "все гарно" :grin  
Дуже влучно сказано, усміхнуло, браво!
| United Kingdom, Rugeley
Рейтинг: 1+ -6-
 
Слов’янин, 09:43 10 жовтня 2011 р.
 
Знаток - молоток. )
| Ukraine, Lviv
Рейтинг: 1+ 0-
 
Хохотун, 10:38 10 жовтня 2011 р.
 
що ж ви так свого колишнього колеги так ржете як гієни
| Ukraine, Lviv
Рейтинг: 7+ 0-
 
??????, 21:48 10 жовтня 2011 р.
 
У гієн нутро трухляве, тому і ржуть. Вони краще 100 доларів в барі проп'ють, ніж пожертвують гривню там, де треба.
| Ukraine, Lviv
Рейтинг: 6+ -1-
 
Хохотун, 22:52 10 жовтня 2011 р.
 
*** 
 
Оффтоп.
| Ukraine, Drohobych
Рейтинг: 1+ -1-
 
Михайло, 18:37 11 жовтня 2011 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:

 
© 2008-2018 Дрогобич Інфо → (сайт працює 3727 днів)