Новітні технології сучасних мас-медіа

Надрукувати
Новини Трускавця
Написав(ла) Володимир Ключак   
07.02.2012
Саме такій темі була присвячена зустріч, котра відбулася 6 лютого в Дрогобичі, у приміщенні центральної міської бібліотеки ім. В. Чорновола на вулиці Т. Шевченка. Організатором зустрічі став Центр громадських ініціатив при підтримці редакції журналу "Ї" – незалежного культурологічного часопису, котрий видається у Львові з 1989 року. Це вже третя робоча зустріч в рамках проекту, яка здійснюється за технологією динамічних мереж (перша відбулася в грудні, а друга – в січні з викладачами Дрогобицького педуніверситету).

Після вступного слова голови ГО "Небайдужі дрогобичани" Святослава Сурми виступили гості зі Львова – головний редактор журналу "Ї" Тарас Возняк та журналіст і керівник прес-служби концерну "Галнафтогаз" Олесь Пограничний. Традиційно, коли львів’яни приїжджають до глибшої провінції, вони потрапляють у спокусу повчати, щось подібне сталося і цього разу. Та багато думок львів’ян були досить цікавими та актуальними. Ера паперових видань закінчилася, тепер Інтернет формує громадську думку – і не тільки Інтернет-видання, а й соціальні мережі. Та ніщо не вічне і колись обриднуть і соцмережі, вони стануть для майбутніх поколінь раритетом типу друкарської машинки для нашого покоління.

Змінюються підходи подання інформації, та залишається головний принцип – для того, щоб завоювати та зберегти довіру, інформація, котра подається, повинна бути грамотно написана, перевірена, відповідно подана. Часто споживач інформації навіть не відкриває лінки – йому достатньо заголовку.

Щоб зібрати хороших журналістів, їм потрібно платити хороші гроші. Прикладів цьому – багато. Якщо в тебе крадуть інформацію, значить, ти – хороший журналіст. Визначальна риса хорошого журналіста – не приналежність до якихось спілок чи "цехів", котрі є рудиментами феодалізму середньовічного та феодалізму радянського, елементом тиску на особистість, а саме професійне зростання. Для того, щоб журналісти Дрогобича та регіону зростали, їм подарували журнал "Ї" за 2009 рік під назвою "Пастки свободи слова".

Локальним ЗМІ, котрі перебувають зараз в занепаді (так вважають гості зі Львова), потрібно перебудовуватися. На кризу в ЗМІ наклалася і фінансова криза, тому часто журналісти "продаються". Щоб журналіст жив, творив, працював, йому теж потрібно їсти, одягнутися, словом, якісь засоби для існування. Кожен власник диктує свою волю, проте можна робити і проекти без особливо великих коштів (до речі, приклад "Трускавецького вісника" тут показовий). Журналіст обирає, що для нього найбільш цікаве – слава, влада чи гроші. Якщо гроші, то він реалізує певні бізнес-проекти і за приклад наводилася газета "Експрес", котра при поступовому вмиранні газети "Високий замок" не стала потужним інформаційним ресурсом, а перетворилася на бізнес-проект Ігоря Починка, вважають гості зі Львова. Для журналіста зробити ім’я означає ступати на шляху до слави. Слава та гроші ведуть до влади, якщо вона цікава для журналіста в принципі.

В дискусії, котра зав’язалася під час цієї зустрічі, постало питання – чи варто "лізти в політику", яка є "брудною справою". Львівський науковець, автор ідеї функціонування динамічних мереж Тарас Плахтій запевняє – потрібно розмежовувати поняття "політика" та "влада". Політика (від слова "поліс", у Давній Греції – місто-держава) – це участь у суспільному, громадському, громадянському житті і не обов’язково присутність у владі. Політика – це чиста справа і саме байдужість багатьох із нас стає причиною того, що влада робить, що хоче, що влада узурпувала собі право займатися політикою.

Тарас Плахтій провів другу частину зустрічі (вся зустріч тривала три години – з 15 до 18 год.). П’ять груп зібралися окремо, щоб обговорити кілька питань та дійти в них до спільної думки, до консенсусу. Ось ті питання: 1. Умови формування ефективного механізму впливу на суспільство, 2. Шляхи обмеження маніпулятивних технологій, 3. Передумови створення позитивного соціального простору, 4. Методи захисту від тиску політиків та "грошових мішків", 5. Потрібні кроки для створення громадських мас-медіа.

У групі, в якій довелося брати участь автору цієї статті, дискутували Ярослав Грицик (газета "Галицька зоря"), Ярослав Баран (піар-менеджер) та знані у Трускавці громадські діячі Сергій Розора, Руслан Солонець, Святослав Грабовський. Після затвердження спільної позиції кожен повинен був обговорити питання із представниками інших груп. Активними в обговореннях були такі знані журналісти та представники ГО як Анатолій Власюк, Ярослав Кіт, Ольга Куц, Леся Дідик, Сергій Матійко, Максим Федис, Орест Лещишин та багато інших.

Навіть після виступів уповноважених представників кожної із груп виникали різні запитання – як зупинити потік напівправди, котра є гіршою від брехні, як газета може стати дійсно народним часописом, чому всі хочуть правдивої газети, але не хочуть дати для цього мінімуму коштів із власної кишені, як захистити журналіста від влади і від журналістів, котрі прислуговують цій владі…

Спеціально в цій публікації ми не розкриваємо ряд новітніх технологій, які повинні бути в розпорядженні сучасних мас-медіа. Та скажемо, що всі вони базуються на тому, щоб робити якісний продукт, потрібний для споживача. В цьому плані журналістика та бізнес мають ряд подібностей. Та інколи навіть товар найкращої якості не так легко продати. Неетичні дії конкурентів, рейдерські атаки, погрози, підкупи, шахрайські дії, ряд інших чинників часто змушують покидати ринок. Ринок мас-медіа ще викристалізовується, на ньому тривають бої без правил, його перекроюють та намагаються повністю приватизувати ті, хто розуміє його значимість. І саме громадські мас-медіа є на передовій фронту війни за громадянське суспільство. А воно в нас – на стадії становлення і часто це становлення здійснюється за сумнозвісним ленінським "Крок вперед – два назад".

"Возьмёмся за руки, друзья, чтоб не пропасть поодиночке". Та чи чисті руки тих, які їх простягають, щоб творити громадські медіа? Чи знову вступимо в ту саму річку і наступимо на ті самі граблі? Питання варті того, щоб їх обговорювати в подальшому. А поміж обговореннями – працюємо на благо громади, інформуючи її. Бо хто володіє інформацією, той володіє світом…

Від імені редакції "Трускавецького вісника" висловлюємо подяку п. Святославу Сурмі за запрошення на робочу зустріч журналістів.

Переглядів: 4755

Коментарі (12)
 
А де були в цей час читачі бібліотеки? Стояли під дверима? :? :upset :sigh
Рейтинг: 3+ -3-
 
, 17:05 07 лютого 2012 р.
 
Шановний дрогобичанин! При організації зустрічі я особливо наполягав перед працівниками бібліотеки, щоб ні один читач не покинув бібліотеки, не оглянувши йому потрібного. Тому кожен бажаючий мав можливість користуватися комп'ютерами, а тим більше книгами. 
Організатори зустрічі були категорично настроєні, щоб можливістю користуватися громадськими закладами мають всі (! ) без будь-якої дискримінації. До речі ми цим і скористалися. А скарг від читачів не було.
Рейтинг: 4+ -3-
 
, 17:16 07 лютого 2012 р.
 
Журналісти не є унікальними - кожна людина рано чи піздно обирає щось - гідність чи гроші, слава чи безвістність, посада чи самоповага ітп. У Львові є група журналістів, що заслуговують і на славу і на повагу, і роблять "саме то" - це команда Добродомова, журналісти ЗІКу. Також команда каналу TVi. В Донецьку молоді журналісти вийшли з інициативою "Украина без холопов". (але здається, їх пресують, бо вже і сайт зник.) Ось вони ніде не їздять, нікого не повчають, а роблять свою справу, і з цього щось виходить. Це моя думка. Технології приходять і відходять, а совість -це єдиний надійний орієнтир, і то в кожній професії.
Рейтинг: 4+ 0-
 
юлія, 17:21 07 лютого 2012 р.
 
Почекайте, шо ше Добродомов заспіває, коли його шеф Демінський піде в депутати! Поки він хіба нищит опонентів Димінського, а хто боітся йти на передачу, то дає Димінському доляри. А з боку виглядає дуже файно, по чесному-:)))
Рейтинг: 3+ -2-
 
Юліі, 18:00 07 лютого 2012 р.
 
А я не розумію чому приїхали якісь мужики мене чогось вчити. Я маю освіту нічим не гіршу, ніж вони, а вчилася може ще й краще за них. Одинадцять років працюю у журналістиці. Приїхали хлопці, читають мені лекцію, дають якісь завдання, які я маю робити і їм відповідати, бо бачте вони мудріші, ніж я.
Рейтинг: 4+ -3-
 
журналіст, 18:05 07 лютого 2012 р.
 
Шановний Святослав Сурма! Ви правильно кажете, що "громадськими закладами мають користуватися всі", а не тільки ви. Треба рахуватися з людьми, які там працюють, адже в бібліотеках має бути тиша, щоб ніхто не заважав друг другу. Чи я не прав?
Рейтинг: 3+ -3-
 
, 18:59 07 лютого 2012 р.
 
Шановний Дрогобичанин, насамперед Вам бажано було би побувати на цій зустрічі та самому переконатись чи хтось "друг другу" заважав, а тоді робити закиди. Тому не можу сказати, чи Ви прав чи Ви лів :grin
Рейтинг: 5+ -2-
 
Олег, 03:00 08 лютого 2012 р.
 
Олдос Хаксли ("О дивный новый мир") против Джорджа Оруэлла ("1984") 
 
Оруэлл боялся того, что будут запрещать книги. 
 
В то время, как Хаксли боялся, что не нужно будет запрещать книги, так как не будет никого, кто бы захотел читать их. 
 
Оруэлл боялся того, что нас будут лишать информации. 
 
Хаксли боялся, что информации будет так много, что мы деградируем до полной пассивности и эгоизма. 
 
Оруэлл боялся, что правду будут скрывать от нас. 
 
Хаксли боялся, что правда утонет в море бесполезного информационного шума. 
 
Оруэлл боялся, что наша культура станет рабской. 
 
Хаксли боялся, что наша культура станет примитивной, заполненная эрзац заменителями чувств, оргиями и центробежной лаптой. 
 
Как отметил Хаксли в "Возвращении в дивный мир", все борцы за гражданские права и рационалисты, что призывали сопротивляться тирании, "не учли, что человек обладает почти безграничной тягой к развлечениям". 
 
в "1984" людей держат под контролем через причинение боли. 
 
В "дивном новом мире" людей контролирует через доставление удовольствий. 
 
Если вкратце, то Оруэлл боялся того, что нас погубит то, что мы ненавидим. 
 
Хаксли боялся, что нас погубит то, что мы любим.
Рейтинг: 2+ -4-
 
maxt_t, 11:22 08 лютого 2012 р.
 
До Дрогобичанина____Що стосується Вашого першого коментаря про читачів, то можу Вас заспокоїти - вони чемно сиділи за комп'ютерами "вконтакте" :grin і ніхто нікому не заважав! ) 
До журналістки____Вчитися потрібно постійно, не залежно від того, скільки років і у якій сфері працюється. Єдине "але" тодішньої зустрічі це те, що хотілось би справді слухати менше лекційного курсу про Інтернет та "супер-популярний" журнал "Ї", а більше, як то кажуть, по темі. Загалом, підтримую такі журналістські зустрічі, якщо їхньою метою є обмін досвідом, а не повчання  
:roll  
А Максим - "ДрогІнфо" - МОЛОДЕЦЬ, виступив правильно та зі слушними зауваженнями. Зразу "поставив на місце" панів-львув'ян! ) 8)
Рейтинг: 9+ -2-
 
Наталі, 11:34 08 лютого 2012 р.
 
А чому мені не дали цукерка? Чи це було вибірково?
Рейтинг: 1+ -1-
 
, 19:36 08 лютого 2012 р.
 
про оруела і хакслі - чиста правда. 
 
в минулі століття їм приходилось палити книжки, - щоб не дати масам можливості ознайомитись з "Забороненою", "підривною" літературою, бо це загрожувало їхньому пануванню. 
 
тепер в цьому нема потреби - інформації валом, в тому числі і "підривного" характеру, і головне - ця інформація загальнодоступна. АЛЕ - вона майже нікого не цікавить, бо в мас тепер є айфони і інше блискуче лайно, яким можна відволікатися і забавлятися.  
 
хліба і видовищ. 
 
воістину ситий раб в золотій клітці - найгірший ворог свободи. 
 
де, де ті магічні чорні окуляри, які дозволять побачити реальність?... 
 
They Live, We Sleep
Рейтинг: 1+ -1-
 
andrew, 15:55 09 лютого 2012 р.
 
Дуже поважаю Дрогінфо за обєктивність і свіжість подачі матеріалів. Але дивно, що редакція передруковує Того ж Ключака, котрого у Трускавці просто висміюють. Будьте і ви соліднішими. Не передруковуйте людей, які себе опустили.
Рейтинг: 1+ 0-
 
, 16:04 11 лютого 2012 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:

 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6060 днів)