Чому у Дрогобичі згадують жертв НКВС, але замовчують жертв гестапо?

Надрукувати
Роздуми
Написав(ла) Микола Жук   
11.07.2012
Величка Вітчизняна Війна Прочитав, що позаду ІФМІ (Стрийська, 3) завтра відкриватимуть Меморіал. Як стверджують сучасні захисники пам'яті вбитих, відкриття Меморіалу присвячується жертвам режиму, що були вбиті у тюрмі управління МГБ СРСР. Ну, по-перше тоді (1939-1941) не було ще міністерств, а були народні комісаріати. По-друге, потім було МДБ (міністерство державної безпеки, МГБ - російською). І головне питання, яке цікавить мене роками - чому у Дрогобичі замовчують про тисячі жертв гестапо, катівня якого була у тому ж будинку у 1941-1944 році?

4 грудня 1939 року було створено Дрогобицьку область. Обласне управління НКВС (народний комісаріат внутрішніх справ, прообраз сучасної міліції) зайняв приміщення за адресою вулиця Стрийська, 3. Тут же було і розміщено одну з тюрем.

Щоб б не стверджували з піною у рота ідеологи націоналізму, але тотальних репресій 1939-1941 року не було, як і масових розстрілів. Це визнають навіть націоналістичні історики, що аж після 22 червня 1941 року (початок Великою Вітчизняної Війни) розпочалися розстріли арештованих і "неблагонадійних" громадян, причому виключно за наказом Берії - з Москви.

Слід також відмітити, що переслідуваннями піддавалися у першу чергу поляки. Українці та іудеї - у значно меншій мірі. Тому надзвичайно ницими виглядають прагнення деяких сучасних політиків представити 1939-1941 роки як період, коли росіяни винищували українців. Це міф, який настирливо вбивають у голови наших співвітчизників.

Отже, з 22 червня 1941 року Дрогобич почала бомбити німецька авіація. З 22 по 29 червня силами НКВС проводилися арешти у місті. І коли стало очевидним, що Дрогобич не втримати, частину арештованих вивезли, а кількасот людей розстріляли.

Одразу ж після захоплення Дрогобича гітлерівськими військами 1 липня 1941 року було виявлено 74 трупи на колишньому єврейському цвинтарі (потім там звели Будинок побуту, зараз у тій будівлі "Добре серце", кафе-бар "Софія", перукарня, меблевий магазин) та у ямі на подвір'ї сучасного фізмату. Ідентифіковані були лише 6 осіб.

Забігаючи вперед, нагадаю, що у серпні-вересні 1990 року під час розкопок і досліджень на вул. Стрийській, 3 і території саду, прилеглого до будинку в'язниці, знайдено тіла 486 людей. Отож, знайдено разом 560 убитих людей. Абсолютно невідомо, скільки серед них було євреїв, поляків та українців. Також невідомо, чи вбиті були дрогобичанами, чи мешканцями області - адже, як йшлося вище, на Стрийській, 3 було розміщено обласне управління НКВС Дрогобицької області. До речі, невідомо також, чи викопані у саду біля ІФМІ трупи були жертвами саме НКВС. Існує думка, що немало трупів у цій землі з'явилось також після перебування у цій будівлі гестапо протягом 1941-1944 років.

А тепер щодо гестапо, яке було утворено 7 липня 1941 року у Дрогобичі і знаходилось у тій же будівлі. Практично всі ці факти ви можете прочитати в Українській Вікіпедії, де є посилання на джерела, отож голослівним мене назвати ніхто не зможе.

Вже 12 липня 1941 року у лісі біля Дрогобича (урочище Тептюж) розстріляно більше двох десятків євреїв, серед яких і корінні дрогобичани, і біженці з Відня. Пізніше знайдені тіла помилково приймуть за замордованих НКВС українців та поховають за участю священиків, як християн.

Відмовивши керівництву ОУН у створенні власної міліції, дрогобицьке гестапо з середини липня почало набір та навчання Української допоміжної поліції (шуцполіція). Відзначу, що німців у гестапо Дрогобича було лише 13 осіб, які здійснювали, у більшості, керівні функції. Всю чорну роботу, як можна здогадатися, виконували саме поліцаї.

22 липня за втечу 17 євреїв з відділу для праці розстріляно 20.

На початку листопада гестапо та жандармерія знищили в Броницькому лісі 420 осіб похилого віку, переважно євреїв.

22 листопада знову в Броницькому лісі розстріляно ще 250 чоловік. Знищено 65 хворих з єврейського дитячого сиротинця.

26 січня 1942 року гітлерівці стратили 4-х підпільників, учасників комуністичного підпілля.

З 6 серпня по 8 серпня від 4 000 до 6 000 євреїв з Дрогобича вивезено до міста Белз (так звана "акція Белзець") для ліквідації в концентраційних таборах, зокрема в Собіборі. Через деякий час фашисти вивезли ще близько 2 500 осіб.

19 жовтня 1942 року близько 4 000 євреїв вигнано з будинків до тимчасового табору на вулиці Гарбарській, де їх 3 тижні утримували без води та їжі. Уцілілих відправлено в концтабори. Незабаром протягом трьох тижнів гітлерівцями проводилась так звана "жіноча акція", внаслідок якої ліквідовано 1200 жінок.

19 листопада, у "дикий четвер", близько сотні дрогобицьких євреїв загинуло на вулицях міста. Серед них Бруно Шульц, якого вбито двома пострілами в голову при виході з юденрату на вулицю Чацького (тепер Шевченка).

У 1943 році на Дрогобиччині, як і по всій Галичині, почали створюватись загони Української Народної Самооборони, реорганізовані в грудні в УПА-Захід. Гітлерівці у свою чергу активізували антиукраїнські акції, арештовуючи та знищуючи членів ОУН, УПА та їх симпатиків. Знищення відбувалось по понеділкам та вівторкам на вулиці Ковальській під стіною навпроти ресторану "Європа" шляхом повішення або частіше розстрілу. За споминами дрогобичан старшого покоління раніше біля цього місця був невеликий фонтанчик з кам'яними жабками. Пізніше, за радянських часів, його прибрали і там поставлено пам'ятник та п'ятикутну зірку з Вічним вогнем, та про те, що більшість покараних на смерть було українськими повстанцями чи їх підтримували, комуністична пропаганда не згадувала.

З більше ніж 10 000 полонених червоноармійців, які знаходились в таборі біля Бригідок в 1941 році, в травні 1943 залишилось живими лише 2 200 чоловік, з них приблизно 880 узбеків, 660 росіян, 330 українців та 220 киргизів.

21 травня та 22 травня фашистами знищено хворих з єврейського шпиталю. З спійманих 735 іудеїв 30 розстріляно, 705 відправлено до Львова.

4 червня нацисти знову почали декого з євреїв розстрілювати на місці. Решту вивозять до Броницького лісу, примушують роздягнутися та знищують групами від 6 до 10 осіб. Ховають в викопаних розрахованих на 200—300 трупів ямах.

27 липня 1943 року 680 євреїв кинуто окупантами до тюрми на вулиці Стрийській, за деякий час 640 вивезено в Броницький ліс та розстріляно. Куди поділись решта 40? Точно не потрапили на волю. Швидше за все, були вбиті ще під час перебування у гестапо і закопані у саду чи на подвір'ї катівні (Стрийська, 3), а потім віднесені до числа жертв НКВС.

У жовтні розстріляно групу українських повстанців з тюрми. В тому ж місяці в окрузі, як і по всій Галичині, запроваджено інститут заручників, тобто окупаційною владою заарештовувались та кидались до в'язниці мирні жителі, над якими при першій же антинімецькій акції проводилась екзекуція.

2 листопада розстріляно 10 повстанців. 4 листопада гестапо розстріляло ще десятьох.

30 листопада в Карпатах в бою з загоном УНС імені Кривоноса було вбито обершарфюрера дрогобицького СД Лявфмана. За це гестапо 10 повстанців повісило.

8 січня 1944 року воїни УПА на околиці міста Турка напали на відділ шуцполіції. 11 січня за це в Дрогобичі страчено 10 повстанців. Страти повстанців продовжувались і надалі: 19 лютого, 18 березня, 2 червня (20 чоловік), 6 червня (10 членів УПА).

25 травня польські підпільники Армії Крайової на залізничній станції в селі Рихтичі здійснили напад на склад зброї та військового спорядження. Учасники акції між собою розмовляли виключно українською мовою. Крім того, в убитого під час операції керівника Яцека Пжетоцького, емісара Уряду Польщі в еміграції, знайшли фальшиві документи, виписані на українця. Тому й не дивно, що кара впала на представників української громади міста. Через 2 дні, 27 травня, повішено 20 заручників-українців.

Німецьку окупацію пережили в Дрогобичі біля п'ятисот осіб єврейської національності, серед яких і головний рабин міста Якуб Авіґдор.

Згідно з Актом від 10 травня 1945 року Комісії з розслідування нацистських злочинів в Дрогобичі розстріляно 14 500 осіб (з них більше 10 000 в Броницькому лісі), знищено 10 800 військовополонених, убито 42 вчителі, 47 лікарів, 100 робітників та інженерів керамічного та нафтопереробних заводів, вивезено на примусові роботи до Німеччини 3 100 мешканців. Місту завдано матеріальних збитків на 22 000 000 рублів.

Отож, чому у Дрогобичі замовчують жертв нацистів? Кому вигідно, щоб люди не знали правди? Для чого роздувати кількість жертв НКВС і замовчувати у десятки разів більшу кількість жертв гітлерівців? Можливо, це діло рук нащадків тих поліцаїв, які тоді розстрілювали людей у Дрогобичі та Броницькому лісі?
 
© 2008-2019 Дрогобич Інфо → (сайт працює 3971 день)