 Після повернення зі школи від дитини пахне спиртним? Можливо, ви не помітили, як долучили його до алкоголю. Я закінчував школу у 1999 році. Дізнавшись, що на випускному вечорі можна буде випити лише по келиху шампанського, наша шкільна громада обурилася і почала потайки організовувати спиртне. Слід сказати, що досвіду споживання алкоголю в нас практично не було, але до випускного ми зібрали незвичайну колекцію, користуючись запасами батьків, старших братів, і навіть спортивних тренерів.
Мартіні, мигдальний лікер "Амаретто", кілька пляшок вина, горілка, коньяк і навіть ром. Ми таємно складали все в шкільному підвалі, де у нас був тир, і як тільки спустилися туди, щоб святкувати, були захоплені учительською делегацією на чолі з воєнруком. Спиртне у нас експропріювали, батьків викликали до директора, нас публічно таврували ганьбою і розповідали, що якщо з цих дітей і вийде щось хороше, то незрозуміло, чиїми стараннями. Нам було соромно, але ми відчували: все це якось неправильно і несправедливо, швидше за формою, ніж за змістом. Я пам'ятаю, що тоді наш учитель історії, якого ми любили, сказав: "Чому ви, малолітні ідіоти, не розповіли все мені? Все б спростилося, ми могли б зібратися в моєму кабінеті, і все б закінчилося інакше ".
Спиртне перестало бути атрибутом свята, яким воно було за часів мого дитинства
І я так думаю: а й справді, чому ми йому тоді не розповіли? Ми довіряли йому, він завжди був відкритий з нами, вільний у вчинках і висловлюваннях і заохочував нас бути вільними. Ми його не боялися, не вважали донощиком, поважали і цінували. Він був "класним дорослим!".
Звичайно, він був учителем віку наших батьків, і тому все це не грало на користь наших відносин. Але головним було те, що ми не бачили, що йому це було цікаво. Ми не бачили, щоб він пив, хоча згодом виявилося, що коньяком (по чуть-чуть) він цікавився.
Але ми всього цього не знали. Для нас алкоголь був таки експериментом, а для нього, як ми вважали, - пройденим етапом або чимось зовсім незначним, як і для решти дорослих.
Так жили більшість наших батьків: трохи шампанського на Новий рік, вино на дні народження влітку, коньяк - взимку, горілка (тільки для чоловіків) на ювілей і в День Перемоги, пиво за перемогу київського "Динамо", самогон, настояний на травах, на рибалці - не на честь великої виловленої щуки, а тільки з нагоди якогось торжества, ну або по 100 грам під запеченого на багатті ляща.
Так, спиртне було під забороною, його важко було дістати. Я чудово пам'ятаю, як збирали гарну горілку на весілля, тому що не факт, що змогли б її купити за один раз. Домашні вина, наливки, столове вино, пиво і звичайна горілка були цілком доступні, але їх смакували, а не звично вживали щодня.
Проте зараз наші діти бачать, що ми, їхні батьки, знайомі батьків, просто дорослі, випиваємо фактично щодня, і ніхто не робить з цього проблему. Пиво посеред дня і на вулиці, вино за обідом, до обіду або після - звичайна справа. Коньяк, горілка, віскі після трудового дня - взагалі не обговорюється. Все це в порядку речей.
Спиртне перестало бути атрибутом свята, яким воно було за часів мого дитинства. Так, воно присутнє на сімейних урочистостях, і, можливо, це теж не дуже добрий приклад, але його практично не було поза столом, в повсякденності.
Я постійно бачу дітей під час великої перерви між уроками, практично поряд зі школою, з банками пива або пляшечками слабоалкогольних напоїв в руках. Перехожі бурчать, це мало кому подобається, але насправді вже давно нікого не шокує. Це стало звичним. За даними опитувань Всесвітньої організації охорони здоров'я, Україна знаходиться на першому місці по вживанню алкоголю підлітками. 40% українських дітей до 18 п'ють. Вони не тільки пробували спиртні напої, але знають, що таке стан сп'яніння, похмілля, знають чим потрібно гасити "бодун", і що так роблять всі.
Пиво завдяки рекламі асоціюється з прекрасними міськими легендами, спортом і веселими компаніями. Молодці ті, що роблять рекламу, молодці пивовари: ми живемо в такий час, коли потрібно вміти продавати.
Я й сам п'ю пиво, особливо влітку. Але, знаєте, я почав це робити в 27 років, до цього віку воно мені взагалі мало подобалося. Воно не запінювало мені мозок досить довгий час.
Я не проти спиртного, було б лицемірством так заявляти, у мене теж бувають стреси, перемоги, свята і просте бажання випити гарного вина або прохолодного пива. Але я проти спиртного як рутинної, щоденної звички. І почну з себе. Може, хтось теж захоче спробувати.
Переглядів: 4640
|
