 Про цього талановитого лікаря ще не писала преса, однак його знають чимало наших краян, що були його пацієнтами. Всі відгуки про дрогобичанина Віктора Воха – це найвдячніші компліменти, які лиш можна почути про лікарів. Усміхнений і привітний, скромний та чуйний до чужої біди Віктор Семенович завжди уважно вислухає кожного.
(натисніть на фото для перегляду, всього 1 фото)
Він має хист дати настільки повну інформацію про хворобу, що в очах хворого відкривається чітка картина проблеми, образне уявлення того, що його турбує. Від почутого складається враження, начебто вже і ти – світило науки, все знаєш про свою хворобу.
Ще змалку допитливий Віктор цікавився усім тим, що його оточувало. Тяга до живої природи займала левову частку його днів: він спостерігав за комахами, земноводними тваринками, рослинами тощо. Пізнанню всього живого на планеті сприяло саме середовище, в якому проживав хлопчик, адже в господарстві були і кури, і кролі, і водоплавні птахи та ще багато іншого. Проте в життя юнака ввірвалося горе: гіпертонічна хвороба матері, яку безуспішно лікували близько десяти років виявилася помилковим діагнозом. Причиною передчасної смерті матері виявилася пухлина, яка стискала черевну аорту, і радикальне лікування вже було неможливим. Втрата найріднішої людини, а згодом й інших близьких родичів переконали його присвятити своє життя медицині. У серпні 1981 року він поступає у Бориславське медичне училище, яке закінчує з відзнакою у 1985 році. Після служби в армії він продовжує здобуття освіти в царині медицини у Львівському державному медичному інституті. Закладена у ньому з дитинства тяга до знань, наполегливість і працьовитість забезпечують йому зразкове навчання, тож у 1993 році в його руках – диплом з відзнакою. Наступні три роки молодий лікар навчався на інтернатурі по спеціальності "анестезіологія". За час інтернатури побував на різноманітних операційних втручаннях. Однак через брак робочих місць в 1997 році він перекваліфікувався на лікаря-ендоскопіста. З січня 1997 року по серпень 2005 року Віктор Вох зарекомендував себе вмілим лікарем-ендоскопістом Медсанчастини промпідприємств Дрогобича (зараз – Дрогобицька районна лікарня № 5). В 2005 році талановитого лікаря запрошено у сусідній Трускавець, де він продовжує роботу у медичному центрі "Ріксос-Прикарпаття", а згодом (в 2009-2012 рр.) – головним лікарем водолікарні "БОЛ "Медичний центр № 3 "Мед-палас". На жаль, чомусь у нас найкращі спеціалісти чи обдаровані лікарі не цінуються, і коли установа, в якій він працював, була передана в оренду, Віктор пішов працювати лікарем-ендоскопістом у львівський науково-медичний центр "Святої Параскеви". Тут зібрано найсучасніше високотехнологічне обладнання та найкращих фахівців.
Віктор Вох відрізняється від більшості лікарів тим, що постійно перебуває у пізнавальному пошуку. Його вічним супутником у житті стала книга, а при необхідності додаткову інформацію з медицини він черпає у глобальній мережі Інтернет. Щороку він разом з сім’єю відпочиває у Карпатах, де займається збором грибів та цілющих трав, а на присадибній ділянці доглядає за садом та городом. Мабуть, саме тут він отримує життєдайний заряд енергії, а своїм прикладом прищеплює синам любов до природи, Бога і рідної України. Однак мало кому пощастило стати свідком того, як легко і спритно Віктор Вох вміє ловити… отруйних гадюк. Без спеціальних пристосувань, за допомогою звичайної, розгалуженої на кінці палички він буквально паралізує змію на поверхні землі. А якось він зловив гадюку голіруч. Цей випадок трапився наприкінці березня три роки тому, коли разом зі своїми синами, друзями і автором цих рядків він подався у ліс поблизу села Гаї Верхні по березовий сік. Ще місцями лежав сніг, як перші промені сонця пробуджували все живе у лісі. Почувся вигук, хлопці та друзі Віктора озирнулися та отетеріли: усміхаючись, високорослий і плечистий лікар ніс живу змію, тримаючи її за основу голови. "А ось її отруйний зуб", - сказав через якусь мить Віктор, зачепивши тупим лезом ножа гачкоподібний зуб, з якого витікав струмінь прозорої отрути. Всі з острахом підійшли і почали дивитися на широко розкриту пащу гадюки. Змія звивалася, та лікар її тримав міцно трьома пальцями. Через хвилину Віктор зник з наших очей у білокорій гущавині лісу. Як виявилося, лікар… відпустив гадюку, подарувавши їй життя.
"Є чесноти тілесні (піст, рукоділля), а є душевні (любов, великодушність, лагідність)". Ці слова належать Преподобному Максиму Сповіднику. Хто знайомий з Віктором Вохом, може впевнено ствердити, що йому притаманні всі ці чесноти. А ще – віра, надія і любов. Крізь них він дивиться на життя, оточення, Всесвіт, бачить свою роль у Бутті і ділиться своєю незбагненною енергією з усіма. Його сутність - перебувати у гармонії з усім, де б він не знаходився – у Карпатах чи на росяній ранковій луці, на річці чи на самоті в дорозі, в лікувальній установі чи, нарешті, в родинному колі. Мабуть, саме тому Віктор часто цитує Сенеку, інших філософів і мудреців, уміє підбадьорити співрозмовника у важку мить та подарувати йому надію на одужання, додати сил боротися за життя. Чому? Тому що він – Лікар, покликання якого – від Бога.
Переглядів: 10017
У даній статті коментарі вимкнено. |
Про цього талановитого лікаря ще не писала преса, однак його знають чимало наших краян, що були його пацієнтами. Всі відгуки про дрогобичанина Віктора Воха – це найвдячніші компліменти, які лиш можна почути про лікарів. Усміхнений і привітний, скромний та чуйний до чужої біди Віктор Семенович завжди уважно вислухає кожного.
