 Нещодавно прочитав забавну статейку Л.Тимошенка "Абетка для краєзнавця, або Моя відповідь небайдужим до давньої історії Дрогобича" ("Галицька Зоря" від 24 травня 2013 р.), яка є реакцією на мою статтю "Версія чи утопія або Чи не пора покласти край фальсифікації історії нашого міста?" ("ГЗ" від 17 травня 2013 р.) і був дуже здивований. За те, що обстоюю правдиву, а не сфальсифіковану історію рідного Дрогобича пан професор називає її "замовною, провокативною, підленькою", а також такою, яка "має характер звичайної брехні і наклепу". Отже, аргументи, наведені в ній - це брехня, наклеп та провокація. Як для професора - досить низький рівень її характеристики.
2. Щодо напису в костелі, який дійсно походить з XVIII ст., Л.Тимошенко пише, що він є "наративним свідченням, що фіксує рівень історичної пам'яті дрогобичан кінця XVIII ст.". Науковий термін "наративний" для широкого читацького загалу, мабуть, незрозумілий, тож професор мав би замінити його на слово "усний". Чи зможе Л.Тимошенко назвати хоча б одну дату з історії Дрогобича чотирьохсотлітньої давності, яка б не згадувалася в писемних джерелах, а передавалася тільки усно? Безумовно, 1339 р., зазначений в костельному написі, взятий з архіву, який зник в першій половині XX ст., про що неодноразово наголошував львівській історик і дослідник В.Олександрович. Чимало архівних документів безслідно зникли внаслідок пожеж, різних природних катаклізмів, а також тому, що це було комусь вигідно. Стосовно цього треба робити поправку в будь-яких дослідженнях.
3. Професор зазначає: "Зацікавлених журналістів разом із Федчаком запрошую на історичний факультет, де всім гарантую, що за півгодини вони отримають повну сатисфакцію і ліквідують брак підставових знань з методології історичних досліджень та історії давнього і нового Дрогобича". Вивчення методології історичних досліджень у відповідних вузах потребує років, а тут Л.Тимошенко береться викласти їх за якихось півгодини...
4. Автор заявляє: "Неспокійним мешканцям чи то владцям чи просто небайдужим, які не можуть заснути від того, що не зможуть відсвяткувати псевдоювілей Дрогобича, раджу зайнятися більш практичними справами, пов'язаними з добробутом міста". Чи не забагато бере на себе Л.Тимошенко? Термін "владцям" означає зневагу не тільки до наших можновладців, але й до усіх дрогобичан, які їх обирали. Звернімо увагу на фразу: "... не зможуть відсвяткувати псевдоювілей Дрогобича...". Її можна трактувати як пряму погрозу, а це вже пахне криміналом. Якщо пан професор дорожить своєю репутацією, то, очевидно, повинен вибачитися за такі вислови перед можновладцями та пересічними дрогобичанами і більше такого не повторювати.
Л.Тимошенко називає себе професійним істориком (від скромності не помре), "який вклав півжиття у справу дослідження та організації історичних досліджень в Дрогобичі". Цікаво, чому мовчав у 1990 році, коли міською радою розглядалося питання щодо віку нашого міста? Висновок один - професор хоче виставити на посміховисько Дрогобич, змінивши його історію. Адже невідомі випадки, коли затверджений вік міста скорочували, швидше бувало навпаки.
Уважний читач, переглянувши статтю історика, помітить цікаву деталь - замість того, щоби навести конкретні аргументи в користь своєї версії, що Дрогобичу 630 років, перелічує свої заслуги, а також підкреслює, що має багато "учених ступенів і наукових звань". Оригінальний метод ведення дискусії.
Він пише: "... прочитав там нові свідчення". Перепрошую, а які конкретно? Л.Тимошенко чомусь їх не подає, на відміну від мене, де я вказую не тільки назву писемного джерела, автора, де і коли видане, але й сторінку, з якої взяв інформацію.
Можу виглядати дещо нескромним, але вважаю за потрібне довести до відома історика, що самоук (як він мене називає) є автором десятка книжок на історичну тематику, які користуються популярністю. Цікаво, автором скількох книжок є Л.Тимошенко?
Раніше я задумувався, звідки у професора така нелюбов до нашого міста? Мабуть, все було б по-іншому, якби народився і дитячі та юнацькі роки провів в Дрогобичі. Та він родом з с.Потіївки, що на Житомирщині, в нашому місті проживає з 1984 року. Можливо, це могло в якійсь мірі вплинути на його теперішню позицію стосовно віку Дрогобича - якщо не рідний, то можна зневажати.
Остаточно я все зрозумів, дізнавшись тему кандидатської дисертації Л.Тимошенка, яку він захищав у Києві в 1988 році. Вона має назву: "Борьба В.И.Ленина против буржуазних и оппортунистических фальсификаций истории большевизма периода реакции и нового революционного подьема". Від себе додам, що маються на увазі роки реакції на революцію в Росії 1905 року. Тут, як кажуть, коментарі зайві. Слово "фальсификаций" багато про що говорить. У свій час комуністи добре навчали своїх "преемников", про що свідчить фраза професора з його статті: "... знайомим мені парткомівським методом...". Оскільки часи змінились, а до різноманітних фальсифікацій відноситься небайдуже, то вирішив застосувати їх до історії Дрогобича, чим поставив себе у, м'яко кажучи, незручне становище.
Варто зазначити, що після розвалу СРСР в багатьох країнах бувшого соцтабору була проведена люстрація на предмет отримання наукових ступенів громадянами, які у своїх працях вихваляли марксизм-ленінізм. їх позбавили усіх наукових звань. Л.Тимошенко має щастя, що проживає в Україні, та, можливо, прийде час, коли так будуть поступати і в нашій державі.
Здавна відома істина - чим більший тиск, тим більший опір. Пан професор мав би це зрозуміти і зробити відповідні висновки.
Володимир Садовий
Р.S. Якщо Л.Тимошенко вважає, що неісторик не може і не має права сперечатися з істориком, то він глибоко помиляється.
Переглядів: 3436
|
Наступне, якщо самі не знаєте, то хоча б НЕ ВВОДЬТЕ В ОМАНУ ІНШИХ ЧИТАЧІВ: до "наративних" історичних джерел відносяться в першу чергу літописи, хронографи та інші схожі за походженням історичні пам'ятки. А от походження інформації, викладеної в написі інформації - свідчення очевидця, усні перекази чи інше писемне джерело, це вже інше питання. Ви згадуєте про десяток книжок, автором яких ви є - назвіть хоча б кілька, дуже цікаво з ними ознайомитись. Вам не відомі наукові здобутки Леоніда Тимошенка, який є почесним професором Сорбонського університету (ЯКЩО ВИ ЗНАЄТЕ ЩО ЦЕ ЗА НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД), то, для порівняння, він є автором більше 300 наукових праць з історії та спеціальних історичних дисциплін. Це просто перевірити, введіть в пошуковій системі інтернет його прізвище і побачите кількість посилань на праці Леоніда Тимошенка. Ви пишаєтесь кількома науково-популярними книжками і паплюжите ім'я дослідника, який вільно володіє французькою, польською та латинською мовами, постійно бере участь в наукових конференціях на теренах не лише України, а й Франції, Польщі, Росії, Білорусі. Тому давайте хоча б раз будемо щирими та об'єктивними: чий авторитет в галузі науки є більш вагомим. І на закінчення скажу, якщо б хоча десята частина дослідників були такими, як Леонід Тимошенко, то історична наука в Україні не була б в такій кризі, як зараз.
