 Останні кілька тижнів Трускавцем розповсюджуються агітки, у яких міського голову, працівників міської ради звинувачено у вандалізмі щодо пам'ятника Івану Франку, оголошено агентами Кремля... Трускавчан залякують, що начебто міська влада збирається знести й інші пам'ятники, і на підставі цього закликають збирати підписи за відставку міського голови.
Зміст цих агіток повністю переповідає тексти матеріалів, надрукованих на сайті "Трускавецький вісник". І справа тут не у формі подачі цих вочевидь замовних матеріалів, не в образливих лайливих висловах, не у відсутності журналістської етики, а у тому, що усе викладене в цих агітках є відвертою, цинічною брехнею, якою прагнуть збурити громадську думку. Організатори і виконавці цих політичних прокламацій керуються ідеологічною зброєю найбільших у світі злочинців: чим жахливіша брехня, тим швидше в неї повірять. Промовчати на таке – не можна. Громада має знати правду про справжні наміри так званих "захисників" пам'ятника Івану Франку.
Говорити з авторами провокаційних матеріалів будемо мовою фактів.
Всі пам'ятники, відновлені чи встановлені у Трускавці приватними особами або профінансовані з бюджету міста, є власністю і гордістю всієї громади, перебувають під охороною держави та під наглядом і турботою місцевої влади. Ніхто у Трускавці жодних пам'ятників не зносив і зносити ніколи не буде. Це позиція міського голови і всього депутатського корпусу. Вона неодноразово озвучувалась в засобах масової інформації.
Звинувачення міського голови у "вандалізмі" щодо пам'ятника Іванові Франку, підкинутому у вересні 2012 року під дзвіницю церкви святого Миколая, є абсурдне, позбавлене будь-якої логіки та аргументації. Але про це згодом. Спочатку згадаймо передісторію, як же цей пам'ятник опинився у такому невідповідному місці.
У ніч на 20 серпня 2012 року невідомі особи вчинили у Трускавці акт вандалізму над погруддям Каменяра, що у сквері на початку вулиці його імені. Міський голова Руслан Козир це погруддя відреставрував за власні кошти, і міська влада 23 вересня того ж року організувала і провела урочисте відкриття вже оновленого пам'ятника. Виступаючи на урочистому відкритті відреставрованого бюсту Руслан Козир тоді наголосив: "Франко повертається! Це наша відповідь антиукраїнським силам, які намагалися викреслити Великого Каменяра, нашого геніального земляка з життя трускавецької громади". Через кілька днів після цього громада міста була заскочена несподіванкою: на тротуарі під огорожею церкви святого Миколая постало ще одне погруддя Івана Франка.
Як з'ясувалося, цей пам'ятник до пізнього вечора встановлювали біля церкви працівники санаторію "Карпати", в якому на той час містився офіс міського осередку партії Регіонів і яким керував Лев Грицак, і скоріш за все досі керує, попри формальний саморозпуск. Як стверджують очевидці, місце для пам'ятника біля церковної огорожі вибирав сам Лев Ярославович. При цьому жодного звернення до міської ради ні від п. Грицака, ні від будь-кого іншого про дозвіл на встановлення пам'ятника не надходило. Хоча як колишній міський голова він добре знав, що існує законодавча процедура встановлення пам'ятників і тикати їх де попало і як попало не можна. За таке порушення передбачена адміністративна кара.
Варто нагадати пану Грицаку і тим лицемірам, які сьогодні намагаються перевернути усе з ніг на голову, ще деякі азбучні істини. Спорудження пам'ятників і монументів в Україні регламентується постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання спорудження (створення) пам'ятників і монументів" та спільним наказом Держбуду та Міністерства культури і мистецтв України "Про затвердження Порядку спорудження (створення) пам'ятників і монументів". Цими документами передбачено, що спорудження пам'ятників місцевого значення здійснюється на підставі клопотання про їх спорудження, що порушуються перед місцевими органами виконавчої влади підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян. До такого клопотання додаються: обґрунтування доцільності спорудження пам'ятника у даному населеному пункті з відповідними висновками обласного управління культури; погодження з органом місцевого самоврядування місця встановлення з урахуванням генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, планування та забудови, що історично склались; фінансово-економічне обґрунтування вартості спорудження; зазначення відповідних джерел фінансування.
Жодного пункту вимог цих чинних законодавчих актів ініціатори встановлення пам'ятника Лев Грицак, як керівник місцевого осередку партії Регіонів та тодішній кандидат в депутати Верховної Ради України від партії Регіонів Михайло Янковський, - не дотримались.
І річ не лише в порушені процедури. Не можна мовчати і про моральну складову цього протизаконного вчинку колишнього градоначальника. Чимало трускавчан розцінили такий "подарунок" як блюзнірство щодо величної постаті Івана Франка. Наш Каменяр не заслужив на те, аби пам'ятники йому відкривались таємно від людей, без оголошень в пресі, без святкових заходів та ще під церковною огорожею. На встановлення цього пам'ятника Лев Грицак не мав згоди ні міської влади, ні самої громади. Як не мав і дозволу на виконання будівельних робіт із встановлення пам'ятника. Лев Грицак та інші ініціатори ганьблення постаті Каменяра до міської ради ні за згодою, ні за дозволом не зверталися. Крім того, трускавецька громада була би не в захваті від пам'ятника, який їй подарували данайці Януковича.
Даний пам'ятник також не був прийнятий в експлуатацію згідно з вимогами законодавства та державними будівельними нормами. А тому його встановлення інакше як провокацією не назвеш. Більше того, на сьогодні жоден з ініціаторів цієї провокації до міської ради так і не зголосився і не заявив про свої права на пам'ятник. Окрім несамовитих заяв у засобах масової інформації, підконтрольних Леву Грицаку, у міській раді нічого більше немає. Невідомо, хто був замовником пам'ятника і хто заплатив за його виготовлення, хто його виготовив, хто є автором, яку естетичну і матеріальну цінність він має. За півтора року стояння пам'ятника на тротуарі його власник до міської ради так і не звернувся і жодних правовстановлюючих документів не надав.
Неважко зрозуміти, чому тоді, восени 2012 року, так зухвало була проігнорована процедура встановлення пам'ятника: очільнику регіоналів Леву Грицаку на закони було, м'яко кажучи, наплювати – за ним стояла вся провладна машина партії Регіонів: міліція, прокуратура, суди, Львівська обласна державна адміністрація, підконтрольні засоби масової інформації. Партія Регіонів вимагала від свого ставленика і сподвижника голосів на виборах до Верховної Ради. Грицак, вербуючи виборців-прихильників провладної партії не тільки посилався на солодкі обіцянки свого головного боса Януковича "почути кожного", не тільки пропагував партію Регіонів на своїх численних агітаційних виступах у трудових колективах та штампував пропагандистські інтерв'ю з кандидатом у депутати від регіоналів М. Янковським у підпорядкованих йому виданнях, але й використовував святе ім'я і дорогий кожному українцю образ Івана Франка. Громада не забула тогочасні чорні біл-борди з перевернутим горілиць Франком та численні агітки, які паплюжили міську владу. Це була добре організована і проведена атака регіоналів на підсвідомість громади: погана місцева демократична влада – хороша партія Регіонів. Старання Л. Грицака даремно не пропали: у Трускавці за партію Регіонів було віддано 551 бюлетень (5, 2% голосів виборців). У процентному відношенні це у двічі більше ніж в інших містах нашого регіону. Вислужився Лев Ярославович перед Януковичем!
Одне не врахували тоді регіонали у своїй авантюрі – позицію міського голови Руслана Козира і ту оперативність, з якою він, вклавши свої власні кошти, відреставрував і поставив на історичне місце погруддя Івана Франка. Саме у такий спосіб було перекреслено плани регіоналів на ниций само-піар на нетлінній постаті Каменяра. Не вийшло тоді у регіоналів під орудою Лева Грицака помпезно й урочисто "подарувати" громаді новий пам'ятник від імені партії Регіонів. Запізнились, не встигли... тому й "кинули" його під церковною огорожею. Далі ви знаєте…
Уся нинішня політична вакханалія навколо нібито знесення пам'ятника Івана Франка – це ніщо інше, як остання спроба агонізуючих політичних банкрутів у складний для держави час дестабілізувати обстановку в Трускавці, спаплюжити його керівництво, яке за останні роки у надзвичайно важких фінансово-економічних умовах, забезпечило порядок та нормальне функціонування усіх галузей міста.
До честі трускавецької громади, вона не повелася ні у 2012 році і не ведеться сьогодні на провокаційні закиди і блюзнірські звинувачення.
Щодо начебто "неправомірного" демонтажу пам'ятника Івану Франку, то він проводився не тільки згідно з усіма нормами чинного законодавства, але й за підтримки громади. До міського голови з проханням перенести цей пам'ятник з під церкви зверталися голова ГО "Рада старійшин" Борис Кривко, голова ТМО ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка Галина Шиманська, голова ГО "Товариський клуб" Тетяна Татомир та чимало інших громадян міста. Нині цей пам'ятник взято комунальним підприємством "Парк Курортний" на тимчасове зберігання як безхазяйне майно і ведеться робота щодо прийняття його до комунальної власності територіальної громади Трускавця. Про це офіційно сьогодні повідомляємо громадськість. Його подальша доля буде вирішена відповідно до чинного законодавства та волі трускавчан.
Така ось правда. А всі "сльози" і погрози авторів-анонімів агіток та "Трускавецького вісника": "справедливих", "опористів" та інших прихильників регіоналів, – від лукавого! Франко не потребує їхнього фарисейського захисту. Він сам стоїть на захисті правди, на захисті українських цінностей, які сьогодні нівелюють та оббріхують так звані "захисники" його пам'ятника.
Переглядів: 3788
|
