Їде, їде Зельман або Цікава сторінка з історії Дрогобича

Надрукувати
Роздуми
Написав(ла) Володимир Садовий   
28.06.2014
Дрогобицький Зельман ВольфовичУ 1970-х рр., будучи школярем, я неодноразово чув від вчителя української мови та літератури про якогось Зельмана. Тоді не надав цьому належного значення, однак, з часом, знайомлячись з працями істориків ХІХ – першої половини ХХ ст. прийшов до висновку: Зельман – особа, яка назавжди увійшла в історію нашого міста. Розквіт його діяльності припав на середину ХVІІІ ст. (помер він у 1757 р.).

Контролював не тільки виробництво пива та інших напоїв, але й "робив гроші" на лихварстві, був наглядачем соляних копалень, тримав млини. Був великим лицеміром і постійно тримався біля шляхти, щоб мати у всьому протекцію. Однак, його махінації були настільки незаконними, що йому присудили смертну кару. Хоча жиди викупили його, згодом він все ж був засуджений до довічного ув’язнення.

До нас дійшла навіть пісня про нього, складена народом ще при його житті:

"Їде, їде Зельман, їде, їде його брат,
Їде, їде Зельманова родина.
В тій кареті Зельман, в тій кареті його брат,
В тій кареті Зельманова родина.
Помагай Бог, Зельман, помагай Бог його брат,
Помагай Бог, Зельманова родина.
Каже класти Зельман, каже класти його брат,
Каже класти Зельманова родина.
Каже бити Зельман, каже бити його брат,
Каже бити Зельманова родина.
Перебрав юш Зельман, перебрав юш його брат,
Перебрала Зельманова родина.
Не панує Зельман, не панує його брат,
Не панує Зельманова родина.
На погибель Зельман, на погибель його брат,
На погибель Зельманова родина.
"

[M[ciwujewski M. Z Dziejуw Drohobycza, Cz.[ II. – Drohobycz, 1939. – P.37-38]

В 1867 р. у Львові виходить книжка "Королівське вільне місто Дрогобич", автором якої є Венедикт Площанський. Ось що він пише про Зельмана: "Pік 1752-1755. Справа відомого в устах руського народу Зельмана і його родини. Зельман Вольфович кожум’яка і його син Лейб Зельманович орендували доходи староства Дрогобицького; при тій спосібності відзначався нечуваною зажерливістю і лютістю. Аби якнайбільше користі осягнути з тої оренди, ображали навіть у великій мірі почуття християнське. А позаяк врешті і діям римського духовенства стали перепони чинити, виникла тяжба, внаслідок чого Зельман засуджений королівським декретом 9 червня 1755 р. на усікновення голови. Жидам, як зрозуміло, не міг цей засуд, хоч би й справедливий, сподобатися; стараннями своїми, головно ж грішми довели скоро до того, що покарання злочинця смертю замінено на довічну темницю.

Народний переказ стоїть на першому засуді. За його трактуванням стято Зельману голову, а тіло з головою відрубаною поховали в своєму кляшторі Кармелітанці. Під час бо свого життя подарував злочинець монахам чималу суму, а навіть прийняв християнську віру, аби тим способом врятуватися від смертної кари, що одначе не вдалося. Народ говорить далі, ніби покійник відвідував, з головою під пахвою, опівночі костел, там ламав свічники, дер церковну одіж і робив різні пакості через дальший час. Монахи дуже засмучені тим, не знали що діяти. Сталось, що одному монаху приснилось, аби тіло Зельманове повернути в озеро, недалеко за містом розташоване, а тоді буде костел звільнений від напастей. Вчинено так, як сновидіння наказало, і від тої пори не було втрати. Озеро це зветься тепер Зельмановим
" [С. 14-15].

Доходило до неймовірних речей! Переказ говорить, що у Зельмана зберігалися ключі від церкви св. Юра і він дозволяв відчиняти її виключно за його бажанням! Відомий польський художник Фелікс Ляхович (1884 – 194(?)), уродженець Дрогобича, навіть присвятив цьому картину "Їде, їде Зельман!" (1932 – 1934), на якій зобразив біля церкви св. Юра людей, що зустрічають його карету. Згідно з легендою (а кожна легенда містить певний відсоток правди), на Великдень люди зібралися біля церкви в очікуванні Зельмана, бо тільки він міг відчинити церкву. Однак, той не з’являвся. Парафіяни в розпачі – таке велике свято, а церква зачинена! Раптом юнак, який стояв на пагорбі, побачивши вдалині карету, радісно вигукнув: "Їде, їде Зельман!". Він, звісно, й гадки не мав, що вигукнувши ці слова, дав назву майбутній народній пісні.

Ще один переказ говорить, що після смерті Зельман став упирем і лякав на цвинтарі людей, аж доки не викопано його прах і не втоплено у ставку біля церкви св. Юра ["Дрогобич Фелікса Ляховича", Краків, 2008, С. 104]. Цей ставок проіснував до середини 70-х рр. минулого століття.

Відомий польський історик М.Мсцівуєвський присвятив Зельманові цілий розділ (25 сторінок) у другій частині своєї праці "Z Dziejуw Drohobycza", яка вийшла в Дрогобичі у 1939 році. Наведу кілька цитат з неї:

1. "Зельман Вольфович, підтримуваний сильною протекцією магнатів, змушував міщан до покірності, переслідував без будь-якої причини дрібну шляхту, здирством і самовільно нищив при допомозі підлеглих йому економів міське і старостове добро, чого недбала старостіна, як вдова, не вміла доглянути" [С. 21].

2. "…усував власників з їхніх будинків і фільварків, як то було з Нухімем Волцовічем, або іншим разом з Яхновічами, яких, не відомо на якій підставі вигнав з їх родинного помешкання, розташованого на самому Ринку" [С.22].

3. "Мав Зельман багато прихильників і противників, став особою настільки грізною, що матері його іменем лякали дітей…" [С. 23].

4. "Яку хто мав скласти данину, в якому розмірі податки, залежало тільки від нього. Про гроші громади нікому не звітував і біда була тому, хто мав намір заглянути в рахункові книги з метою їхнього контролю" [С.24].

Ось таким був Зельман, син Вольфа, який, мабуть, не сподівався, що так вляпається в історію нашого міста. Сьогоднішня молодь про нього, звісно ж, нічого не знає, оскільки мало або й взагалі не цікавиться своєю історією. Сьогодні панує культ грошей, в гонитві за якими наше минуле, на жаль, потроху забувається…

Переглядів: 7352

Коментарі (5)
 
Напревеликий жаль історія нас мало чому вчить, ми не робимо з неї належних висновків. 
Таких "зельманів" в наш час в Україні дуже багато, вони користають де тільки і що тільки можуть, усіма правдами інеправдами рвуться до влади, скуповують нерухомість, підприємства, надалі займаються лихварством.
Рейтинг: 11+ 0-
 
Василь, 10:56 28 червня 2014 р.
 
Стаття цікава, але пісня якась ***.
Рейтинг: 1+ 0-
 
?, 22:03 28 червня 2014 р.
 
Василь, а чому "історія нас мало чому вчить, ми не робимо з неї належних висновків. "? Вчить, тому "таких "зельманів" в наш час в Україні дуже багато". Головне частіше їх згадувати в історії не тільки даного міста , а і країни - буде нащадкам з кого приклад брати.. По мені, так пам'ять про таких "зельманів" треба втопити в смердючому болоті, а не хизуватись ним і картати молодь , що не знає якогось пройдисвіта - теперішніх вистачає.
Рейтинг: 5+ -4-
 
Мешканець, 22:16 28 червня 2014 р.
 
скоро курчаками дитей страшити будуть вчителив вже настрашили мовчать мов води набрали бо прийде курчик и його брат :? :grin 8) :p :(
Рейтинг: 5+ -2-
 
селянин, 22:21 28 червня 2014 р.
 
Зельман зараз президент
Рейтинг: 2+ 0-
 
врс, 17:41 26 червня 2019 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:

 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 5806 днів)