Олег Шатанов після підкорення Босфору планує започаткувати на Дрогобиччині Клуб любителів відкритої води

Усе своє свідоме життя 62-річний Олег Шатанов пов’язав зі спортом.  Спершу він працював інструктором з рукопашного бою у структурі МВС, тренував львівську команду. Відтак у 1989-1990 роках разом із дрогобичанином Віталієм Гриньківим він облаштовує та відкриває  у Дрогобичі перший тренажерний зал «Віта» на вулиці Грушевського. Дрогобичани віком близько 45 добре пам’ятають «Віту», адже тоді фактично це був єдиний такий клуб у місті. Пан Олег каже, що в цей непростий час вдалося забрати з вулиці багатьох юнаків, які через надмір молодечої енергії та відсутності можливостей для розвитку могли обрати хибний шлях в житті. Із «Віти» почався спортивний рух в місті, організовувалися перші чемпіонати з карате. Далі цю хвилю підхопили, й у Дрогобичі почали відкриватися інші спортивні клуби.

Плаванням Олег Шатанов почав займатися відносно недавно, років 5 тому, коли почали нагадувати про себе задавнені  спортивні травми. «Плавання – це єдиний вид спорту, який дає рівномірне навантаження на всі м’язи, не травмуючи їх», – каже пан Олег. Тож чоловік поступово змінив татамі на басейн, самотужки вивчав і відшліфовував техніку, випробовував найбільш відповідний для себе стиль. А коли 4 роки тому почув про заплив через Босфор, загорівся бажанням теж його подолати.

«Це був виклик передусім для самого себе. Я поставив собі ціль і, починаючи з серпня 2022 року, почав щоденно працювати над її досягненням. Кожного ранку я пропливав у басейні  4,5-5 кілометрів протягом 2 годин. Тренувався на базі санаторію «Карпати» у Трускавці та у Дрогобицькій ДЮСШ ім. І.Боберського.  Згодом перейшов на відкриті водойми – перепливав по кілька разів озера. Одночасно загартовував тіло, тренував силову підготовку. Так я зрозумів, що можу випробувати свої сили на таку дистанцію як Босфор», – розповідає Олег Шатанов.

Щоб взяти участь у запливі, необхідно зареєструватися на сайті, вікно можливостей відкривається  у ніч з 3 на 4 січня о 24:00 год., слот необхідно викупити якомога швидше, бо кожного року термін на купівлю скорочується через зростання кількості охочих взяти участь.

Так само зростає і величина фінансового внеску за участь в Samsung Bosphorus:  якщо у 2018 році ціна на заплив складала 120 доларів США, то у 2023 році сягнула вже 480 доларів.  Далі тим, кому вдалося  викупити слот, необхідно подати довідку від лікаря та від сертифікованого тренера з плавання. Уже на місці події перед запливом учасник підписує документ, де бере на себе відповідальність за можливі наслідки. Учасникам видають брендовані футболки, шапочки з номером, чипований браслет на ногу та бейджик.

Проводиться заплив  у Стамбулі.  Організовує його турецький олімпійський комітет. Олег Шатанов відзначає надзвичайно високий рівень організації заходу – це подія року, до якої прикута увага світової преси, подивитися на змагання приїжджає багато знаменитостей. Участь у запливі цього року брали плавці уже з 77 країн світу (перелік країн теж щороку зростає).

«Це і свято, і переживання одночасно», – ділиться враженнями пан Олег.

Коли приїхали до Стамбулу, напередодні море видавало хвилі висотою до 40 см і це породжувало й певні внутрішні хвилювання. Але  вже у день запливу, як і обіцяли синоптики, морська гладь була абсолютно спокійна. На трьох кораблях плавців відвезли  за 6,5 км від місця фінішу, там  вони по черзі вистрибують у відкрите море і пливуть до фінішу. Час фіксується браслетом, тож немає значення який у черзі стоїть плавець – він змагається виключно з собою та з морем.

Якщо плавець не вкладається у 2 години, то він не отримує статусу та відзнаки міжконтинентального плавця – головної «фішки» запливу. Якщо виникає форс-мажор, плавець відчуває, що не зможе брати далі участі в запливі, то знімає шапочку і підіймає руку, після чого рятувальна служба його евакуює. Такий плавець також не отримує статусу міжконтинентального плавця. До слова, за всю історію запливів на Босфорі не було жодного трагічного випадку, адже кожен пливе під пильним оком рятувальників, які стежать за запливом і з води, і з повітря. Також можлива дискваліфікація учасника запливу, якщо він збивається з курсу і виходить за певні встановлені межі.

Спортсмена на шляху до мрії підтримувала дружина, вболівала за нього. Пан Олег розповідає, що перед стартом переважна більшість плавців виявляли хвилювання. «Я ж навпаки відчував радість і навіть ейфорію від того, що я нарешті на тому місці, де має збутися моя мрія, тож дуже поривався плисти. Коли пірнув у відкрите море, то плив близько біля течії, але не в течії і не міг скористатися цим привілеєм.  Десь на половині дистанції все ж почав хвилюватися, але звернувся до Бога і це мене заспокоїло. У запливі на Босфорі зловити течію – це половина успіху. Тому там завжди в основному перемагають місцеві, які добре знають протоку і її норов. Я ж навпаки – на останньому кілометрі зрозумів, що течія мене зносить, довелося змінювати траєкторію десь на 45%, щоб вирівнятися, хвилин 10-15 я гріб проти течії на максимумі сил, аби вийти на фініш. Коли побачив свій час 1 год. 9 хв. 25 с, то зрозумів, що міг би і краще, якби більш вдало обрав шлях», – розповідає Олег Шатанов. 

Коли трускавчанин переплив Босфор та отримав відзнаку міжконтинентального плавця, то зробив висновок, що це завдання цілком під силу тим, хто цього дуже прагне. Середній вік учасників – 30 років, але водночас у запливі беруть участь і діти  від 10 років і люди, яким за 70. 

Та все ж таки далеко не всі учасники отримали статус міжконтинентального плавця. «З моєї вікової групи вибуло десь відсотків 10. Коли я вже після фінішу фотографувався, то побачив неподалік берега двох плавців на відстані десь 50 та 100 м, першому рятувальник показав 2 пальці, тобто час 2 хвилини, а іншому дискваліфікацію. Було б велике розчарування, якби чоловік не вклався у ці 2 хвилини, тож публіка вирішила підтримати плавця. На мене справило сильне враження, коли з води вийшла людина без рук. Йому було десь років під 50. Я зрозумів, що на Босфорі нічого страшного і нереального немає, страх тільки у нас в голові», – каже пан Олег.

Підтримати на шляху до мрії Олега Шатанова у Стамбул разом з ним поїхала його дружина. Уже після запливу, попри строгу заборону на національну символіку, жінка зробила пам’ятне фото своєму чоловіку з українським прапором. «Я розумів, що цього  не можна робити, але я по-іншому не міг», – зізнається Олег Шатанов.

Коли повернувся додому та написав про свій результат на Босфорі у соцмережі фейсбук, тоді найбільше приємно вразила реакція молоді. З молоддю пан Олег хотів би знову працювати, має ідею створити клуб, де б навчав молоде покоління прийомів самозахисту. Такі навички, особливо в наш час, для молодих українців не будуть зайвими.

Зараз чоловік щодня пропливає 2 км, а на вихідних – 5 км в басейні та шукає однодумців, які б розділяли його захоплення плаванням на відкритій воді.

«Ми могли б організувати Клуб любителів відкритої води та разом проводити групові заняття, обмінюватися досвідом, консультувати один одного і спільно брати участь у запливах та змаганнях. Є різні види змагань на відкритих водоймах, і є хороша ціль – Босфор. Якби зі мною ще хтось виявив бажання брати участь, то я би повторив цей заплив. Самостійно своєї цілі я вже досягнув. Також важливо, що плавання – це передусім здоров’я. Окрім того, що без травм тренується 100% м’язів, також нормалізується серцебиття, покращується робота дихальної системи. Тож всіх, хто поділяє моє захоплення, хто хотів би долучитися до створення Клубу любителів відкритої води, запрошую зголошуватися на моїй сторінці у фейсбук», – підсумовує Олег Шатанов.

Для тих, кого зацікавила ця пропозиція, залишаємо посилання на сторінку пана Олега у фейсбук: Олег Шатанов – додавайтеся в друзі та пишіть в приватні повідомлення свої пропозиції.

Фотографії зі сторінки Олега Шатанова та сайту www.aa.com.tr.