Вчора на 24 сесії Дрогобицької міської ради шостого демократичного скликання народні обранці проголосували, аби працівникам комунального підприємства "Берізка", яке пішло з "молотка", нарешті виплатили їх чесно зароблені гроші до кінця цього місяця. Доведені до відчаю люди, аби відстояти свої права, бо ж новий власник диктуватиме свої умови, пікетували міську раду, і навіть блокували роботу сесії. Адже Закон на їх боці.
Згідно ч. 1 ст.26 Закону України "Про приватизацію державного майна" з дня прийняття рішення про приватизацію не допускається розірвання трудового договору з працівниками підприємства, що приватизується з ініціативи власника, або уповноваженого органа. А також, впродовж шести місяців після приватизації. Тому звільнення працівників, а тим більше, затримка заробітної плати (а люди більше шести місяців не отримували зарплатні) згідно п.1 ст. 40 КЗПП України, вважається незаконним.
Депутатам про це вже нагадували на попередньому сесійному засіданні. І міському голові Олексію Радзієвському також. Але влада, як, завжди, була бездіяльною. От і довелося працівникам КП "Берізка" йти на відчайдушний крок – звернутися до депутатів, які є в опозиції до влади, аби вони посприяли їм у вирішенні проблеми. Депутати, яких владі вигідно називати "клоунами" (Михайло Ваврин та Сергій Гориславський) довго писали міськвиконкому депутатські запити щодо вживання владою заходів про виплату заробітної плати та унеможливлення звільнення працівників підприємства з ініціативи власника. Та це не дало жодного результату.
Доведені до відчаю бездіяльністю влади, депутати пішли на крайній крок – організували пікет та зірвали сесію. І довели владі, що народ – це сила. І переповнювати чашу народного гніву не варто. На щастя, депутати, хоча й пізно, але врешті-решт це усвідомили і прийняли правильне рішення. Сесійне засідання пройшло без ускладнень і депутати могли й далі працювати на користь громади міста. Хоча про якість виконання їх роботи судитиме саме громада міста.
Переглядів: 5135
Коментарі (6) |
 |
 |
||
|
Дурдом, чому люди повинні пікетувати міську раду або блокувати роботу сесії, на це є прокуратура , котра повинна виконувати свої обов'яски по захисту населення від беззаконня. Ми повинні гнати цю непрацюючу владу на виборах і відстояти своє право господаря, керувати наймитами у владі. Опозиція гарантує наше законне право на народовладдя, щоб знищити родинні і дружні зв'язки, які існують зараз, і неуможливлюють посадити за грати своїх корешів. Будьмо шляхетними, а не бидлом зігненими перед вшивими.
|
|||
 |
 |
 |
 |
 |
||
|
Дякую ВІКТОРІІ ЛИШИК за статтю.Якщо людина -журналіст, це є іі призначення, то і читати хочеться! МОЛОДЕЦЬ! Але! Хто купив і за скільки! Чому це все тримається в величному секреті! ГНАТ правильно тут замічає і пише прот те, а чому мовчить наша "ДОБЛЕСНА" Прокуратура-вірнішее іі працівники, починаючи від самого головного "ЗАКОННІКА" і закінчуючи секретаркою-машиністкою! Якщо все пройшло по ЗАКОНУ, пане-товариш ПРОКУРОР дайте вичерпну інформацію народу! Куди подіти людей.які там працювали.Деякі кажуть - ось ті кляті "маскалі" згадуючи СССР, але якби так сталося тоді, то б людей влаштували би на роботу - це вже повинна думати наша "народна" - ВЛАДА! І повторюю.Немає прозорості викуплення даного приміщення - ХТО, ЩО і ЗА СКІЛЬКИ!
|
|||
 |
 |
 |
|
|
||
|
Ще не довго залишилося і побачимо кого ви оберете. Просто дивуюся які всі розумні, освідчені, асертивні, логічні і т.п. А горазду в Україні годі чекати. Приходять вибори... проходять і знову, і знову повторюється ситуація німого крику.
Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних? Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто зрадою й розбоєм Тебе скував і заприсяг на вірність? Невже тобі лиш те судилось діло, Що б виявило твоїх сил безмірність? Невже задарма стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов'ю, Тобі офіруючи душу й тіло? Задарма край твій весь политий кров'ю Твоїх борців ? Йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров'ю? Задарма в слові твойому іскряться І сила й м'якість, дотеп і потуга І все, чим може вгору дух підняться? Задарма в пісні твоїй ллється туга, І сміх дзвінкий, і жалощі кохання, Надій і втіхи світляная смуга? О ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання... О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну, Що міліони порива з собою, Окрилює, веде на путь спасенну! Якби! .. Та нам, знесиленим журбою, Роздертим сумнівами, битим стидом, – Не нам тебе провадити до бою! Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, Твоїй будущині задаток, слізьми злитий... |
|||
|
|
|
|
|
||
|
|
|