Щорічно у березневі дні в селі Ясениці–Сільній вшановують пам’ять Т.Г.Шевченка. Тож 10 березня Ясенице – Сільнянський НВК був переповнений молоддю, дітьми, людьми похилого віку. Учнівський та вчительський колективи звітували перед громадою про підсумки проведення шевченківських днів у школі: виховні заходи, виставки художніх творів, інсценізація творів Т. Шевченка, стінгазети, вишиті рушники.(натисніть на фото для перегляду, всього 2 фото)
Фото 2.
Здається, й кам’яне серце здригається, слухаючи "думки" Шевченкові з уст наймолодших учасників свята - вихованців дошкільної групи "Сонечко", учнів початкових класів . Скільки в них невимовного болю, бездонного жалю, глибокого відчаю. Мовою Шевченкової поезії ведучі - старшокласники Шаль Ірина, Багрій Христина, Баумкетнер Соломія, Бучок Ольга, Попель Василь, Леськів Марія, Олексовські Роман та Назарій, Багрій Роман, Марітчак Дмитро, Попель Іван, Голубінка Мар’яна, Макар Мар’яна, Чапля Марта, Горун Марія, Сидорак Андріана, Яблонська Андріана передали глибинні почуття поета за долю України, її народу.
Присутні перенеслися подумки у Шевченкову епоху, коли лунав величний клич поета рвати кайдани і звільнитись від рабських пут. Чудові мистецькі композиції уривків з Шевченкових поем у виконанні Киришко Вікторії, Фаїк Марії, Кіпріянова Владислава, Мельничук Діани, Дум’як Наталії, Гвоздецького Тараса, Вовків Діани, Кретович Мар’яни, Кліщ Сусанни, Батюка Сергія, Градика Тараса, Кірча Івана . У виконанні учнівського хору під керівництвом вчителя музики Мирона Якимовича Пастернака прозвучали священні для українців пісні.
Уже вкотре народний чоловічий колектив "Ясени", завдяки унікальному диригентському таланту Василя Гапуняка та солістки Любові Голубінки, високо тримає планку вокального співу Шевченківських пісень. Із сльозами на очах всі учасники свята вшанували світлу пам’ять великого патріота села Ясениці, вчителя, спортсмена, учасника ансамблю "Ясени" покійного Мирона Юліановича Гаврилика. Прослухавши поезію "Стоїть в селі Суботові..." у виконанні пана Михайла Олексовського, у якій Шевченко порушив проблему історичної пам’яті народу, учасники свята ще раз довели, як гостро і болісно відчував поет свій обов’язок перед далекими пращурами, котрих непокоїть якими ми стали. Прикро, що навіть нині, на початку ХХІ ст.. запитання з якими Шевченко звертається до своїх сучасників, зберігають свою тривожну напруженість : чи зуміємо ми бути гідними своїх предків?
Усе в цьому світі змінюється . Незмінною залишається дорога … Дорога до школи, до Божого Храму, до Тараса Шевченка. Хай ця дорога завжди буде пам’ятною і світлою.
Директор Ясенице – Сільнянського НВК Леся Попель
Переглядів: 7062
Коментарі (2) |
 |
 |
||
 |
 |
 |