 В Україні вже давно її розбазарюють. Спочатку після тотального розвалу налагодженої колгоспної системи зміни на селі розпочали лише на папері. Замість поступальної зміни форми власності зі збереженням товаровиробництва на селі насправді відбулося тотальне і навмисне знищення господарств. Земля потребує не реформи, а обробітку, а сільське господарство – дотацій і сприяння з боку держави.
Щодня і негайно, а не "завтра". Але про яке сприяння на законодавчому рівні може йти мова, коли земля стала засобом спекуляцій та збагачення як окремих груп осіб, наближених до державного корита, так і дрібних спритників. Така "реформа" призвела до протизаконної "прихватизації" узбережжя Чорного моря і навіть частин його акваторії, прибережних смуг рік, і навіть тисяч гектарів орних земель українських чорноземів. Помаранчева революція, на яку сподівалася нація, була запрограмована попередньо на поразку очікувань кожного українця, тож нічого на краще в Україні не змінилося, навіть навпаки. Яка б влада не була у керма, вона щоразу засвідчує про свою непрофесійність і лицемірство, а кожен чиновник керується меркантильними інтересами.
Земля – головний стратегічний ресурс в Україні, аріями ж називали нас, українців. Але чи ми цього не усвідомлюємо, і тупо ріжемо гілку української економіки, на якій сидимо історично, чи просто перебуваємо в ступорі, з якого неспроможні вийти самостійно через зраду наших надій після 2004 року? Мабуть, що так, бо заколисані соєвою ковбасою з м’ясом із далекої Африки (Австралії, Польщі) та байками (солодкими обіцянками) лжепатріотів з різнокольорових партій ми продовжуємо дозволяти їм розкрадати те, що ще не вкрали.
Що сьогодні ще можна вкрасти? Ну, приміром, можна ще заробити на цій же українській землі. Тільки, на жаль, заробляють чомусь не працею. Так, Верховна Рада України дозволила іноземцям купувати землю в Україні. Зокрема, у вівторок, 2 жовтня був прийнятий Закон "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо набуття права власності на землю", за який проголосували 234 народні депутати із 307 зареєстрованих у залі (від Партії регіонів проголосували 186 депутатів, від Народної Партії – 20, групи "Реформи заради майбутнього" – 17, позафракційні – 11, депутати НУНС та БЮТ не голосували, Компартія голосувала "проти"). Відповідно до внесених до статті 82 Земельного кодексу України змін "юридичні особи, засновані за законодавством іншим, ніж законодавство України, можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення". Іноземці відтепер зможуть купувати землю "у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України". Крім того, вони зможуть купувати землю "за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна". "Юридичні особи, засновані за законодавством іншим, ніж законодавство України, можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення у порядку, встановленому статтею 129 цього Кодексу", – йдеться в документі.
Згідно статті 22 Земельного кодексу України "землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей". Отже, все інше – це землі несільськогосподарського призначення.
Мимохіть доводиться спостерігати, як безкарно розпродують землі і на Дрогобиччині, оминаючи аукціони та інші публічні торги, громадські обговорення. У деяких населених пунктах досі не завершена інвентаризація земель, не закріплені генеральні плани населених пунктів. А там, де безлад – там, звісно ж, можна безкарно розбазарювати. При цьому всі керуються прагненням тимчасового збагачення, не дбаючи про наслідки, тобто правилом "а після мене – хоч потоп", а поняття оренди землі, при якому рента задовольняла б обидві сторони чомусь не вітається. Продати, гарно заробити на цьому – та й усе. Не можу зрозуміти наших керівників, які продажем землі мотивують поповнення міського бюджету. Тільки-от біда в тому, що земля – не гумова, її територія є завжди обмежена на мапі. І в даному випадку не земля є банкрутом, якого згідно правил ринкової економіки слід продавати, а ми з вами, бо в кінцевому результати у програші залишаться наші нащадки.
Цікаво, чи б скуповували у нас землі, якби їх ціна була захмарною, а оренда на землю – прийнятною?
Верховною Радою України прийнято Закони України: "Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах" від 17.03.2011 № 3159-VI (набрав чинності 13.04.2011), яким, зокрема, введено мораторій строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах, а саме: земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень; земельних ділянок об'єктів фізичної культури і спорту". Маленький "подвиг" ВРУ, але чому лише на п’ять років? Тобто залишилося вже менше чотирьох років. А що буде далі? Чи не зміниться тенденція на продаж і цих земель?.. Чому взагалі таке питання виноситься на розгляд парламенту? Виходить, строк мораторію мине, і якщо ніхто його не продовжить, то потім можна буде далі тихцем дерибанити земельку?
А тим часом сусідня Польща повертає престиж фермерській професії. Країна є чемпіоном Європи з виробництва молока та одним з лідерів на ринку курятини. Повторюю, Польща, а не аграрна Україна. Україна вже втратила позицію лідерства світового постачальника зерна та іншої продукції села, оскільки понад два мільйони гектарів орних земель залишені напризволяще. Натомість польські фермери не можуть розбудувати свої господарства через брак землі, яка у 2004 році коштувала всемеро дешевше, ніж в інших країнах Європи. Ціна польської ріллі зростає, наприклад, у 2011 році на 12% у порівнянні з попереднім роком. Нині середня ціна одного гектара складає понад 17 тисяч злотих (понад 4 тисячі доларів США). Вступаючи до Євросоюзу, поляки попередили: наступні 12 років землі чужинцям не продаватимуть (!). Обмеження для іноземців будуть чинні ще 4 роки. Чужинці в Польщі сьогодні можуть купити лише півгектара, якщо отримають дозволи в Аграрному Міністерстві та внутрішніх справ.
Отже, хто оброблятиме землі сільськогосподарського призначення через 5 – 10 років в Україні? Хто відтак стане власником території України, якщо знімуть всі мораторії на продаж усіх категорій земель та видадуть на-гора ще один блюзнірський акт про продаж (приватизацію) земель чужинцям?
Переглядів: 3386
|
